Аркадій Стругацький - Понеділок починається в суботу

Джин — злий дух арабських і перських міфів. Майже всі джини є дублями царя Соломона і сучасних йому магів. Використовувалися з військовою і політико-хуліганською метою. Відзначаються огидною вдачею, нахабством і повного відсутністю почуття вдячності. Невігластво і агресивність їхні такі, що майже всі вони перебувають в ув’язненні. В сучасній магії широко використовуються як піддослідні істоти. Зокрема, Е. Амперян на матеріалі тринадцяти джинів визначав кількість зла, яке може заподіяти суспільству злобний дурень-невіглас.

Джян бен Джян — або давній винахідник, або давній воїн. Ім’я його завжди пов’язане з поняттям щита і самостійно не зустрічається. (Згадується, наприклад, у «Спокусі святого Антонія» Г. Флобера.)

Домовик — в уявленні забобонних людей — якась надприродна істота, що мешкає у кожному обжитому будинку. Нічого надприродного у домовиках немає. Це або вкрай опущені маги, які не піддаються перевихованню, або суміш гномів із деякими домашніми тваринами. В інституті перебувають під керівництвом М.М. Камноєдова і використовуються для підсобних робіт, що не потребують кваліфікації.

Дракула, граф — знаменитий угорський упир XVII–XIX століть. Графом ніколи не був. Вчинив багато злочинів проти людства. Його впіймали гусари і урочисто проштиркнули осиковим кілком при великому скупченні народу. Відзначався надзвичайною життєздатністю: при розтині у тілі виявили півтора кілограми срібних куль.

Зірка Соломона — у світовій літературі магічний знак у вигляді шестикутної зірки, що має чарівні властивості. Тепер, як і переважна більшість інших геометричних заклинань, утратила силу і придатна виключно для залякування невігласів.

Інкуб — різновид оживших мерців, має звичку одружуватися з живими. Не буває. В теоретичній магії термін «інкуб» використовується в абсолютно іншому значенні: міра негативної енергії живого організму.

Інкунабула — так називають перші друковані книги. Деякі з інкунабул мають воістину велетенські розміри.

Іфрит — різновид джина. Зазвичай іфрити — це добре збережені дублі найвидатніших арабських воєначальників. У інституті використовуються М.М. Камноєдовим у ролі озброєної охорони, оскільки відрізняються від інших джинів високою дисциплінованістю. Механізм вогнеметання іфритів вивчений недостатньо і навряд чи буде коли-небудь вивчений ґрунтовно, бо нікому не потрібен.

Кадавр — взагалі кажучи, оживлений неживий предмет: портрет, статуя, ідол, чучело. (Див., наприклад, О.М. Толстой, «Граф Каліостро».) Одним із перших в історії кадаврів була відома Галатея роботи скульптора Пігмаліона. В сучасній магії кадаврів не використовують. Зазвичай вони феноменально дурні, вередливі, істеричні та майже не піддаються дресируванню. В інституті кадаврами інколи іронічно називають невдалих дублів і дублеподібних співробітників.

Кіцуне — див. перевертень.

Левітація— здатність літати без жодних технічних пристосувань. Відома левітація птахів, кажанів і комах.

«Молот відьом» — старовинний посібник із допиту третього ступеня. Складений і застосувався церковниками спеціально з метою виявлення відьом. За новітніх часів анульований як застарілий.

Оракул — за уявленнями прадавніх народів, засіб спілкування богів з людьми: політ птаха (в авгурів), шелестіння дерев, марення віщуна тощо. Оракулом називалося також і місце, де відбувалося віщування. «Соловецький Оракул» — це невеличка темна кімната, де вже багато років планують встановити потужну електронно-обчислювальну машину для незначних віщувань.

Перевертень — людина, яка здатна перетворюватися на деяких тварин: на вовка (вервольф), на лисицю (кіцуне) тощо. У забобонних людей викликає жах, невідомо чому. В.П. Корнєєв, наприклад, коли в нього розболівся зуб мудрості, перетворився на півня, і йому відразу полегшало.

Піфія — жриця-вішунка у Давній Грейді. Віщувала, надихавшись отруйних випарів. У нас в інституті піфії не практикують. Дуже багато палять і займаються загальною теорією передбачень.

Рамапітек — за сучасними уявленнями, попередник пітекантропа на еволюційній сходинці.

Сегюр Рішар — герой фантастичної повісті «Загадка Рішара Сегюра», він винайшов спосіб об’ємної фотографії.

Таксидерміст — чучельник, набивач опудал. Я порекомендував авторам це рідкісне слово, тому що К.Х. Хунта страшенно сердиться, коли його називають просто чучельником.

Терція — одна шістдесята частина секунди.