Олександр Бєляєв - Мертва голова

— Про що ви базікаєте, Сполдінг? Опам’ятайтесь, нарешті! Чи ви п’яні? — роздратовано вигукнула Файт.

Але Сполдінг, опустивши голову, сидів нерухомо, мов статуя, похмурий, замислений, не відповідаючи на запитання, не звертаючи уваги ні на кого.

Його довелося відвезти в лікарню. Головний лікар виявив у Сполдінга душевний розлад на ґрунті крайнього виснаження нервової системи. «Найвидатніші артисти-коміки нерідко закінчують чорною меланхолією», — говорив лікар. Але його молодий асистент, оригінал і любитель парадоксів, запевняв, що Сполдінга вбив дух американської машинізації.

— З усього видно, що Віроваль — знаменитий лікар.

— Доводиться погодитись, якщо це видно навіть абсолютно сліпим.

— Звідки ви знаєте, що я абсолютно сліпий?

— Мене не обманять ваші ясні голубі очі. Вони нерухомі, немов у ляльки. — І, тихо розсміявшись, співрозмовник додав: — Між іншим, я крутив пальцем перед самим вашим носом, а ви навіть оком не моргнули.

— Дуже люб’язно з вашого боку, — гірко всміхнувся сліпий і нервово пригладив своє і без того причесане волосся. — Так, я сліпий і сказав «з усього видно» за звичкою. Але багатство і славу можна сприймати не тільки зором. Найкращий квартал міста. Власний будинок-особняк. Запах троянд біля входу. Широкі сходи. Швейцар. Аромат дорогих духів у вестибюлі. Лакеї, камеристки, секретарі. Фіксована висока плата за візит. Попередній огляд асистентами. М’які килими під ногами, оббиті дорогим шовком крісла, благородний запах у цій прийомній…

— Чудова психічна підготовка, — неголосно зауважив співрозмовник, зморщивши в іронічній посмішці своє жовте обличчя. Він побіжно оглянув розкішну прийомну Віроваля, немовби перевіряючи відчуття сліпого. Всі крісла були зайняті хворими, багато з яких носили темні окуляри або пов’язки на очах. На обличчях пацієнтів — чекання, тривога, надія… — Ви, очевидно, недавно втратили зір. Як це сталося? — звернувся він знову до сліпого.

— Чому ви думаєте, що недавно? — здивовано підняв брови сліпий.

— У сліпих від народження інші повадки. У вас, очевидно, вражені зорові нерви. Мабуть, некроз нерва як наслідок дуже неприємної хвороби, яку не заведено називати…

Щоки, лоб і навіть підборіддя сліпого порожевіли, брови насупилися.

— Нічого подібного, — швидко, з обуренням у голосі, заговорив він, не повертаючи голови до співрозмовника. — Я електромонтер. Працюючи в одній з експериментальних лабораторій Всесвітньої компанії електрики по монтажу нових ламп, що випромінюють ультрафіолетове проміння…

— Все інше зрозуміло. Я так і думав. Чудово! — співрозмовник потер руки, нахилився до сліпого й зашепотів йому на вухо: — Киньте ви цього шарлатана Віроваля. З таким же успіхом ви могли б звернутися по лікарську допомогу до чистильника чобіт. Віроваль морочитиме вам голову, поки не витягне з вашого гаманця останню монету, а потім заявить, що зробив усе можливе, і по-своєму буде правий, оскільки жодної монети більше з вас не витягне ніякий спеціаліст. У вас багато грошей? На що ви живете?

— Ви, мабуть, вважаєте мене простаком, — сказав сліпий з гримасою огиди. — Але навіть і сліпий простак бачить вас наскрізь. Ви агент якогось іншого лікаря.

Співрозмовник беззвучно розсміявся, зібравши в зморшки своє обличчя.

— Ви вгадали. Я агент одного лікаря. Моє прізвище Крусс.

— А прізвище лікаря?

— Теж Крусс!

— Однофамілець?

— І навіть більше, — хихикнув Крусс. — Я агент самого себе. Лікар Крусс до ваших послуг. Дозвольте узнати ваше прізвище?

Сліпий помовчав, потім знехотя відповів:

— Доббель.

— Дуже приємно познайомитись. — Крусс по-дружньому торкнув сліпого за лікоть… — Я знаю, що ви про мене думаєте, пане Доббель. У цьому місті торгашів і спекулянтів тисячі лікарів відбивають один у одного пацієнтів, вдаючись до найбрудніших засобів, вивертів і обману. Але здається, ще жоден лікар не принижувався настільки, щоб особисто ходити по приймальних інших лікарів, обливати конкурентів грязюкою і вербувати собі пацієнтів. Признавайтесь, що саме так ви зараз думаєте про мене, пане Доббель.

— Припустімо, — сухо сказав сліпий. — І що ж далі?

— А далі я маю честь повідомити, що ви помиляєтесь, пане Доббель.