Мати. Наш Тоні не стрілятиме, Ріхарде. У нього не така вдача. Ондра теж не любив стріляти, правда ж, Ондро? Ти знав самі книжки, як і Тоні…
Ондра. Але в Тоні це як гашнш, матусю. Він снить наяву. А це недобре.
Мати. Та він же ще дитина!
Ондра. Ти про нього довіку думатимеш так.
Мати. Бо він слабенький!
Батько. Треба тобі взяти його в руки, любонько, щоб він привчався до чогось серйозного.
Мати. А я не хочу! Я не хочу, щоб Тоні вже тепер убгав собі щось у голову! Я більше не пущу його сюди…
Батько. А чому?
Мати. Бо ви захочете впливати па нього! Бо ви йому нашіптуватимете: «Будь чоловіком, Тоні, будь чоловіком! Роби щось! Іди за щось умирати: за славу, за честь, за правду…» Ні, я не згодна, чуєте? Не займайте Тоні!
Батько. Ну що ти, матусю! Невже ти хочеш зробити з нього дівчину?
Мати. Я хочу, щоб він був мій. Ти не маєш на нього ніякого права, Ріхарде! Тебе вже на світі не було, як він народився. Тоні мій, тільки мій, розумієш? І я його сюди не пущу!
Ондра. Матуся, певне, вважає, що ми погане товариство.
Мати. Атож. Бо ви мертві.
Постріли в саду.
Ондра. Мамо, ти нас боїшся?
Мати. Ну як би я могла боятись вас, синочку! Підійди ближче, Ондро, покажися мені! Якби ти знав, як тобі личить білий халат! Я завжди думала, як ти сидітимеш біля мене, коли… коли я прощатимуся з дітьми…
Ондра. Та що це ти, матусю! Ти ще довго будеш із ними! Весь час, весь час!
Батько. Наша матуся сильніша, ніж їй здається. (Підходить до столика з шахівницею) . Хто це тут грав, серденько?
Мати. Петр із Корнелем. Казали, що це твоя задача.
Батько. Правда. Я колись почав був її розв’язувати.
Мати. Хлопці посварились через неї. Корнель хотів, щоб Петр пішов на де п’ять.
Батько. Слушно. І я пішов би на де п’ять.
Мати. Але Петр сказав, що є інше розв’язання. Вони з Корнелем раз у раз заводяться.
Батько (замислено) . Інше розв’язання? Яке ж це?.. Може, тепер є нова шахова школа. Хіба що спершу піти оцим пішаком… Цікаво! Здається, Петр має якусь рацію.
Дверима зовсім нечутно входить Їржі в пілотському комбінезоні.
Їржі. Добривечір, матусю. Здрастуй, тату. Здоров, Ондро.
Батько (обертається) . А, Їрка!
Ондра. Здрастуй.
Мати. Чого це так рано, їржичку? Літав сьогодні?
Їржі. Літав, мамо. Ох, як гарно літалось!
Мати. Добре, що ти вже вдома. Бо я не люблю, коли ти літаєш. Я тоді так боюся… Сьогодні хоч не пізно прийшов.
Їржі. Бо я, мамо… зразу до тебе.
Батько. Слушно. А знаєш, тобі це вбрання дуже личить.
Мати (підводиться, охоплена жахом) . Стривай… Їржі, ти бачиш… тата… і Ондру?
Їржі. Бачу, матусю, аякже.
Мати. Але ж вони… вони мертві, Їрко! Як ти можеш їх бачити… Як ти можеш із ними говорити… Їржі!
Їржі. Та розумієш, мамо… Тільки не сердься. У мене щось зламалося в літаку. От і все.
Мати. Їрко, з тобою щось сталося?
Їржі. Ні, матусю, нічого. Справді, навіть не заболіло. Бач, у мого літака відломилося крило… ну, і от…
Мати. Їржі, ти щось приховуєш від мене!
Їржі. Не треба сердитись, матусю, але я вбився. Мати. Ти… ти…
Їржі. Мамо, прошу тебе, не хвилюйся!
Мати. То ти мертвий, Їржичку?.. Їржі, Так, мамо. Я… ну, як то кажуть, мертвий, Мати (стогне) . Боже мій, Їржі! Їржичку!
Ондра, Тихо, тихо, матусю. Заспокойся.
Мати. Їрко, тебе нема, ти вбився!
Батько. Ти повинна мужньо знести цю втрату, люба моя. Адже бачиш — він помер, як герой. Це була прекрасна смерть.
Мати (мов скам'яніла) . Прекрасна смерть. От і маєш, Ріхарде! От і маєш!
Їржі. Мамо, так ніхто ж не винен! Бач, я хотів спробувати одне діло., та мотор підвів. Я й сам не знаю, як воно сталось.
Мати. Мій Їрка… (Падав в крісло й плаче) . Ондра. Не займай її. Хай поплаче, їй полегшав, (Стає біля неї) .
Батько (відводить Їржі набік) . А що ти пробував зробити, Їржику?
Їржі. Побити рекорд висоти, тату. З вантажем. Півтори тонни.
Батько.А… це має якесь значення — такий рекорд?
Їржі. Має, тату. Наприклад, під час війни — летіти якнайвище з найбільшим вантажем бомб…
Батько. Правда. Це неабищо. Їржі. Або в повітряному транспорті… Адже там, угорі, нема ні хмар, ні вітру. Це знаєш як зручно! Батько. Ну, і високо ти піднявся?
Читать дальше