Семен Скляренко - Пролог

Здесь есть возможность читать онлайн «Семен Скляренко - Пролог» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1936, Издательство: Держлітвидав, Жанр: Фантастика и фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Пролог: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Пролог»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

С. Скляренко вирізнявся прагненням завжди бути в авангарді літературного процесу, випробовувати себе в нових жанрах. Він оперативно й охоче відгукувався майже на всі запити й починання. Відомий прозаїк, він став одним з перших творців так званого виробничого роману: «Бурун» (1932), «Помилка» (1933). Зв'язкам життя з наукою присвячений роман «Страх» (1935), який тогочасні критики сприйняли не як художню оповідь, а скоріш як науково-популярний твір.
В 30-ті роки почала плідно розвиватися фантастика, про що свідчили твори В. Владка, Ю. Смолича, О. Слісаренка. С. Скляренко випробував себе і в цьому жанрі, написавши фантастичний роман «Пролог» (1936 р.).

Пролог — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Пролог», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Так, — відповів я. — Все може загинути. Може загинути винахід. Невже новий аналіз дасть такі ж наслідки? Гаразд! Ти йди! Я прийду… тільки ми закінчимо роботу. Я не гаятимусь. Я люблю дочку, люблю білок! Що робиться? Я негайно прийду. Іди до Стелли. Я залишусь тут! Іди, я тебе прошу!

Людмила пішла. Ми працювали далі. На шибках вікон лягла роса. Хтось відчинив вікна, бо в залі нічим було дихати. Разом ми робили кілька аналізів. Гордій Семенович і Ліда готували препарати. Я їм допомагати не міг. І ще раз, ще раз я переглядав наслідки аналізу. Однаково — наслідки були невтішні, помилка була очевидна.

— Далі годі робити спроби, — сказав, нарешті, стомлений академік. — Блискучі спроби, блискучий дослід, але білка ми ще не маємо, його величність не дає себе розгадати. Ви стали на грані, колего, але білка ми ще не здобули і є багато такого, колего, що й не снилось нашим мудрецям…

Він писав на дошці формули й числа. Все зводилось до одного: білка не було.

Ми стояли над формулами, як над законами, яких людина збагнути не може. Ми не могли зрозуміти найголовнішого. Не могли пояснити закону творення білка.

— Вам треба спочити, — тепло сказав мені академік. — Ви стомилися, і тільки цим я пояснюю ваші невдачі. Разом і аналіз білка, і концерт у вас сьогодні… Ні, ні, я не дорікаю, але у вас надто багато роботи! Треба ретельніше приготувати новий синтезований білок, і тоді, я певен, ми матимемо кращі наслідки. Ви щільно стали перед білком. Ваші поліпептиди — велике досягнення. Звідси і до білка близько. Але це ще не білок. Я відчуваю, що ви його знайдете. Коли не сьогодні, так завтра. Метод ваш дійсно новий і для нас несподіваний. Ви — великий фахівець білка. Треба провадити далі досліди. Успіх гарантований. І потім — для вас створено найкращі умови. Ми сьогодні оглянули ваш інститут. Це — цілий комбінат, енциклопедія досягнень науки. Бажаю…

Мені тисли руки. Усі вийшли в сад. Стояли й розмовляли — чи буде завтра дощ, чи ні? За брамою інституту гули сирени. Усі, голосно розмовляючи, пішли від мене. Їх випереджали тіні. І тільки один гість не йшов — залишився зо мною.

— Я хотів запитати, — пізнав я голос секретаря крайкому партії, — чи досить у вас робітників? Чи вистачає коштів? Може, треба придбати ще які нові машини, приладдя?

Він говорив тепло, лагідно, приязно. Треба було так само щиро відповісти йому, сказати, що мені нічого вимагати від них, особливо в цей момент. Адже з його допомогою, з його ініціативи збудовано й устатковано інститут. Я мав достатні кадри співробітників. Чого я ще міг вимагати?

Але я був убитий горем. Запитуючи мене, чи не мав інститут потреби в нових машинах, секретар немов би цим самим стверджував, що наші досліди були недосконалі, я не все, що міг, зробив. І головне — він нічого, зовсім же нічого не знав про те, що трапилось на концерті, не знав, що моя дочка Стелла несподівано, нагло захворіла, що моє горе подвоєне…

— Я нічого не хочу, — відказав я. — Мені нічого від вас вимагати! Дуже вдячний за все! Дякую, що дали мені можливість побачити помилку. Другий раз я помилятись не хочу.

— Не так, — м’яко сказав він. — Коли б навіть усе було зроблено тільки для того, щоб переконатись у помилці, наслідки вашої роботи треба вважати за блискучі. Першого ж разу, коли ви були в мене, я вам одверто сказав, що мене приваблює ваша ідея, і треба спробувати її реалізувати. Я тоді був певен, що ви її реалізуєте. І певен ще й тепер. Зрозуміти свою помилку, щоб потім цю помилку виправити, — признайтесь, це не так і погано. Від помилки в такому важкому питанні ніхто не гарантований. Алхемік XVI віку Ван-Гальмонт запевняв, що він може виводити мишей із пшеничного зерна, і не вважав цього за помилку. А Пастер, коли побачив вперше свої бактерії, напевно вагався, чи немає тут помилки… Один помилку вважає за істину, а другий у безперечному шукає зерна помилки.

— Вам легко мене втішати, — перебив я його, — але мені слухати слова втіхи… важко. Я нічого зараз не можу вимагати. Мені просто нічого вимагати. Вимагати неможливого? Запевняти, як Ван-Гальмонт, що я маю білок, коли його немає, коли вчені заперечують? Ні!.. Я хотів би тільки сказати… В свій час я боровся. От у мене й пальця немає на лівій руці. Груди прострелені… Я радий був, що борюсь. У хвилину, коли мене поранили, я зовсім не відчув болю. І вмерти не страшно було. Але… такого мені ніколи не було. Ніколи! Тоді я певен був перемоги. Ідеш — і знаєш, куди йдеш, проти кого, все зрозуміло.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Пролог»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Пролог» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Семен Скляренко - Владимир
Семен Скляренко
Семен Скляренко - Святослав
Семен Скляренко
Валентина Скляренко - Окружение Гитлера
Валентина Скляренко
Семен Скляренко - Святослав (укр.)
Семен Скляренко
Семен Скляренко - Володимир
Семен Скляренко
Валентина Скляренко - Чингисхан
Валентина Скляренко
Валентина Скляренко - Майкл Джексон
Валентина Скляренко
Валентина Скляренко - 100 знаменитых женщин
Валентина Скляренко
Валентина Скляренко - 100 знаменитых евреев
Валентина Скляренко
Валентина Скляренко - 100 знаменитых ученых
Валентина Скляренко
Отзывы о книге «Пролог»

Обсуждение, отзывы о книге «Пролог» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x