Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

Варто відзначити, що таким чином збірна СРСР завоювала путівку на фінальний турнір ЄВРО вчетверте поспіль з чотирьох розіграшів – вищий результат на той час серед всіх європейських збірних.

Справжньою сагою називали футбольні фахівці протистояння збірних Угорщини та Румунії. 240 хвилин безкомпромісної боротьби, в якій віддати перевагу більш титулованим угорцям було складно – в першому матчі вдома вони могли і програти, будь точніше з останнім ударом Ангел Іорданеску за шість хвилин до фінального свистка. А ось в Румунії угорці надто вже рано повірили у свою перемогу – весь матч ведучи в рахунку і не реалізувавши пенальті на останній хвилині першого тайму (Кочиш не зміг переграти воротаря), гості не втримали Нягу, який подарував третій додатковий матч перегравання за 9 хвилин до фінального свистка.

Але й на цьому інтрига не закінчилася – у третьому матчі в Белграді команди обмінялися голами в середині першого тайму (відзначилися Кочиш і все той же Нягу), після чого сконцентрувалися на оборонних діях. Розв’язка наступила на передостанній хвилині гри – після стандарту у штовханині в штрафній румун Іштван Секе пробив повз воротаря і таки вивів Угорщину до півфіналу.

В останній чвертьфінальній парі спрацювало давнє футбольне правило, що міцно увійшло в слов’янський фольклор у вигляді приказки «не кажи «ГОП!», поки не перескочиш!». Річ у тім, що ветеран тренерського цеху збірної Італії Феруччо Валькареджі, дізнавшись про результати жеребкування (нагадаємо, до цього часу бельгійська збірна вважалася відвертим середнячком) навіть не став обговорювати склад, тактику і стратегію на поєдинки чвертьфіналу. Він настільки був упевнений, що італійці пройдуть Бельгію априорі, що лише щосили роздавав інтерв’ю про те, кого він хоче бачити у півфіналі і чому. Хотів, до слова, німців, – вони «грали у видовищний футбол» на відміну від «нудних» збірних Угорщини та СРСР. Тим пак, що Італія Валькареджі за рік до цього в півфіналі Чемпіонату світу в Мексиці таки змогла зупинити «непереможну машину» (до слова, це була єдина поразка команди ФРН у фінальних турнірах світових та європейських першостей за весь час керівництва нею Гельмута Шона!).

Хоч як би там було, а зустрітися цього року в рамках ЄВРО італійцям з німцями не судилося. Відстоявши нульову нічию в Мілані, бельгійці повністю переграли команду Італії вдома. Єдиний м’яч у двоматчевому протистоянні лідер італійців Ріва забив з пенальті за п’ять хвилин до закінчення другого поєдинку, коли «лазурові» горіли в два м’ячі.

До речі, матч у Мілані також увійшов в історію чемпіонатів Європи. У ньому стався перший випадок вилучення тренера. Раймонд Гуталс, обурений тим, що болгарський арбітр Ніколов відверто «тягне» господарів, дозволяючи їм порушувати правила і бити бельгійців, вискочив на поле, за що побачив перед собою червону картку. Останні 18 хвилин бельгійці відбивалися від атак Італії вже без тренера, але встояли. А Європа в черговий раз стала свідком того, як зайва самовпевненість коштувала команді перемоги.

29 квітня 1972, Будапешт. Угорщина – Румунія 1: 1 (Браніковіч 11ʹ – Сетмеряну 55ʹ).

14 травня 1972, Бухарест. Румунія – Угорщина 2: 2 (Добрин 15ʹ, Нягу 81ʹ – Секе 6ʹ, Кочиш 40ʹ).

17 травня 1972, Белград. Угорщина – Румунія 2: 1 (Кочиш 26ʹ, Секе 89ʹ – Нягу 31ʹ).

29 квітня 1972, Лондон. Англія – ФРН 1: 3 (Лі 77ʹ – Хенесс 26ʹ, Нетцер 84ʹ – пен., Г. Мюллер 86ʹ).

13 травня 1972, Західний Берлін. ФРН – Англія 0: 0.

29 квітня 1972, Мілан. Італія – Бельгія 0: 0.

13 травня 1972, Брюссель. Бельгія–Італія 2: 1 (Ван Мур 23ʹ, Ван Хімст 72ʹ – Ріва 86ʹ – пен.).

30 квітня 1972, Белград. Югославія – СРСР 0: 0.

Югославія : Марич, Рамляка, Степанович, Павлович, Паунович, Хольцер, Б. Янковіч, Облак, Букал (Баєвич, 85ʹ), Ачимович, Джаїч. Тренер – Вуядін Бошков.

СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Хурцилава, Капличний, Істомін, Маховіков (Трошкін, 62ʹ), Долматов, Коньков, Байдачний, Банішевський, Козинкевич (Єврюжихін, 75ʹ). Тренер – Микола Гуляєв.

13 травня 1972, Москва. СССР – Югославія 3: 0 (Колотов 53ʹ, Банішевський 74ʹ, Козинкевич 90ʹ).

СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Хурцилава, Абрамов, Істомін, Колотов, Трошкін, Коньков, Байдачний (Копєйкін, 66ʹ), Банішевський, Єврюжихін (Козинкевич, 46ʹ). Тренер – Микола Гуляєв.

Югославія: Марич, Рамляка, Степанович, Павлович, Паунович, Хольцер (Петкович, 56ʹ), Антонієвич, Облак (Ю. Єрковіч, 73ʹ), Б. Янковіч, Ачимович, Джаїч. Тренер – Вуядін Бошков.