Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

24 листопада 1971, Гранада. Іспанія – Кіпр 7: 0 («Піррі» 8ʹ, 47ʹ – пен., «Кіно» 15ʹ, 23ʹ, Агілар 63ʹ, Лора 66ʹ, «Чечу» Роха 75ʹ).

16 лютого 1972. Халл (Англія). Північна Ірландія–Іспанія 1: 1 (Морган 72ʹ – «Чечу» Роха 41ʹ).

Підсумкова таблиця групи 4

При жеребкуванні п’ята група вважалася найбільш рівною – у ній зібралися ще десять років тому грізні данці з португальцями, майбутні господарі першості – бельгійці і традиційно авторитетна футбольна збірна Шотландії.

Несподівано для багатьох саме бельгійці виявилися сильнішими за всіх. Причому всі питання про переможця були зняті представниками Бенілюксу ще в чотирьох стартових матчах, в яких підопічні Раймонда Гуталса виграли із загальним рахунком 10: 1.

Слід визнати, що на руку бельгійцям зіграли і жорстокі розбірки Португалії та Шотландії між собою, що не дозволили як одним, так й іншим змагатися з чорно-жовто-червоними, які все далі тікали у очковий відрив. Але навіть незважаючи на втрати, Португалія Еусебіо могла вирішити ситуацію в групі на свою користь – для цього останній матч у себе вдома португальці мали виграти з різницею в три або більше м’ячів. Гра ж на «Да Луш» у Лісабоні проходила за сценарієм гостей. Єдиний м’яч Фернандо Переш забив на останній хвилині, та й той – з пенальті. До цього моменту португальці програвали 0: 1 і позбулися всіх шансів пробитися в наступний етап.

Сьогодні важко вгадати – чи ж то бельгійці було так надихнулися перспективою зіграти на домашньому ЄВРО, чи можливо в країні виросло покоління непоганих гравців, але факт залишається фактом: команда Гуталса зразка 1971–1972 років стала першою ластівкою серед бельгійських збірних, які в подальшому 15 років поспіль виходили у фінальні частини всіх без винятку чемпіонатів світу та Європи, а в 1980-му грали навіть у фіналі ЄВРО.

Фахівці відзначають, що такий злет країни, футболісти якої ні до, ні після гучних футбольних успіхів не мали, пов’язаний з переходом від аматорського до професійного футболу. Однак, перший турнір серед професійних команд в Бельгії датується 1972–1973 роками, в той час як вже взимку 1970–1971 збірна Бельгії всуху обіграла послідовно данців, шотландців і португальців.

14 жовтня 1970, Копенгаген. Данія – Португалія 0: 1 (Жоау Жасінту 42ʹ).

11 листопада 1970, Глазго. Шотландія – Данія 1: 0 (О’Гер 13ʹ).

25 листопада 1970, Брюгге. Бельгія – Данія 2: 0 (Девріндт 18ʹ, 38ʹ).

3 лютого 1971, Льєж. Бельгія – Шотландія 3: 0 (Маккіннон 36ʹ – автогол, Ван Хімст 52ʹ, 84ʹ – пен.).

17 лютого 1971, Брюссель. Бельгія – Португалія 3: 0 (Ламбер 14ʹ, 66ʹ – пен., Денуль 85ʹ).

21 квітня 1971, Лісабон. Португалія – Шотландія 2: 0 (Стантон 22ʹ – автогол, Еусебіо 82ʹ).

12 травня 1971, Порту. Португалія – Данія 5: 0 (Руй Родрігеш 18ʹ, Еусебіо 42ʹ, 88ʹ, Вітор Баптишта 48ʹ, 50ʹ).

26 травня 1971, Копенгаген. Данія – Бельгія 1: 2 (Б’єрре 76ʹ – Девріндт 64ʹ, 74ʹ).

9 червня 1971, Копенгаген. Данія – Шотландія 1: 0 (Лаудруп 43ʹ).

13 жовтня 1971, Глазго. Шотландія – Португалія 2: 1 (О’Гер 23ʹ, Джеммілл 57ʹ – Руй Родрігеш 56ʹ).

10 листопада 1971, Абердін. Шотландія – Бельгія 1: 0 (О’Гер 6ʹ).

21 листопада 1971, Лісабон. Португалія – Бельгія 1: 1 (Переш 90ʹ – (пен.) – Ламбер 60ʹ).

Підсумкова таблиця групи 5

Ось хто дійсно не мав ані найменших проблем з суперниками на попередній стадії турніру, так це діючі чемпіони Європи італійці. У суперники їм сліпий жереб відправив Швецію, Австрію та Ірландію.

Ірландці протягом усього відбірного циклу показали себе командою нестабільною – вкрай активна і непоступлива вдома (нічия зі шведами і мінімальна поразка від італійців), ця команда на виїзді являла собою легку здобич для будь-якого суперника.

Далеко не такими швидкими і підготовленими виглядали шведи, які щойно перейшли в 70-х роках на «британську» силову манеру гри, так відразу і забули про успіхи на світових та європейських першостях.

Реальну конкуренцію італійцям могли скласти хіба що австрійці, які наколотили найбільше м’ячів в групі. Та ось невдача – їм весь час чогось та не вистачало саме в принципових протистояннях з італійцями. У першому матчі у себе вдома вони дали справжній бій: пропустивши м’яча в середині першого тайму, тут же зрівняли рахунок, а пропустивши другий м’яч, взяли ворота Дзоффа в облогу і не давали обороні чемпіонів Європи (і, на хвилиночку, віце-чемпіонів світу!) продихнути весь другий тайм. Та ось біда – отримавши право на пенальті за п’ять хвилин до кінця зустрічі, Еттмайер не зміг його реалізувати.