Мари Кондо - Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

За яким критерієм ви вирішуєте, що викидати?

Коли мова йде про викидання речей, існує декілька моделей поведінки. Одна полягає в тому, що ви викидаєте ті речі, які перестали виконувати свої функції, наприклад коли щось ламається і не піддається ремонту або коли ламається частина якогось комплекту. Інша модель поведінки – викидати застарілі речі, наприклад одяг, що вийшов із моди, або предмети, які стосуються давньої події. Позбутися речей легко, коли на це є очевидна причина. Набагато важче щось викинути, якщо немає вагомої причини. Експерти пропонують різні критерії для викидання речей, з якими людям важко розлучатися. До таких критеріїв належать: «викидайте все, що не використовували протягом року» чи «якщо не можете вирішити, покладіть ці речі в коробку і перегляньте їх через півроку». Однак від моменту, коли ви починаєте зосереджувати увагу на тому, як вибрати, що викинути, ви істотно відхиляєтеся від курсу. Продовжувати прибирання за таких умов – надзвичайно ризиковано.

У певний момент свого життя я майже перетворилася на «пристрій для утилізації відходів». Коли в п’ятнадцять років я відкрила для себе книжку «Мистецтво викидати непотріб», я зосередилася на викиданні речей, а мої дослідницькі зусилля зросли. Я завжди шукала місця для практики, це були або кімнати моїх сестри та брата, або шафка для зберігання речей у школі. Мою голову переповнювали поради щодо прибирання, і я відчувала повну, хоч і помилкову, впевненість, що можу прибрати будь-яке місце.

Моєю метою на той момент було позбутися якомога більшої кількості речей. Я застосовувала всі критерії, які були описані в книжках на тему позбавлення речей. Я намагалася позбутися одягу, який не носила вже два роки, викидати одну річ, коли купувала щось нове, і викидати все, у чому я не була впевнена. За один місяць я назбирала тридцять сміттєвих пакетів непотребу. Але хоч би як старанно я не викидала речі, мій дім не виглядав чистішим.

Більш того, я зрозуміла, що купую речі, аби зняти стрес, і тому всі мої зусилля скоротити загальну кількість речей зводились нанівець. Удома я відчувала постійний дискомфорт і шукала зайві речі, які можна було б викинути. Знайшовши якийсь непрактичний предмет, я мстиво накидалася на нього й викидала на смітник. Не дивно, що я стала дратівливою і напруженою та не могла розслабитися навіть у власному домі.

Одного дня після школи я відчинила двері своєї кімнати і, як зазвичай, планувала там прибрати. Але, коли я побачила такий неохайний простір, мій терпець урвався. «Не хочу більше прибирати», – крикнула я. Я сіла на підлозі посередині кімнати й почала міркувати. Три роки я прибирала та викидала речі, а моя кімната все ще була захаращеною. «Будь ласка, скажіть, чому в моїй кімнаті ще досі панує безлад? Я ж так важко працювала!» Хоч я і не вимовила цих слів, моя душа кричала. У той момент я почула голос: «Придивись уважніше до своїх речей».

«Що ти маєш на увазі? Щодня я так уважно дивлюся на свої речі, що могла б своїм поглядом просвердлити діру». Із цією думкою я заснула прямо на підлозі. Якби я була трохи розумнішою, то збагнула б ще до того, як стала такою нервовою, що, зосередившись виключно на викиданні речей, я робила себе нещасною. Чому? Тому що нам потрібно вирішити, що залишити, а не чого варто позбутися.

Прокинувшись, я одразу ж зрозуміла, що означав той голос у моїй голові. « Придивись уважніше до своїх речей». Я настільки зосередила свою увагу на тому, які речі викидати, що зовсім забула цінувати те, що любила, і те, що хотіла зберегти. Завдяки цьому досвіду я зробила висновок, що найкращий спосіб вирішити, що залишати, а що викидати, – взяти кожну річ у руку й запитати себе: «Чи дає вона мені радість?» Якщо дає – залишайте її. Якщо ні – викидайте. Цей критерій відбору речей не тільки надзвичайно простий, а й дуже точний.

Ви можете сумніватися в ефективності такого критерію, але секрет полягає в тому, аби потримати в руках кожну річ. Вам потрібно не лише відчинити шафу і, швидко перебігши поглядом, вирішити, що весь одяг дає вам радість. Ви маєте взяти кожну річ у руку. Коли ви торкаєтеся одягу, ваше тіло реагує. Його реакція на кожну одежину – різна. Повірте мені та спробуйте так зробити.

Я обрала цей принцип не просто так. У чому полягає сенс прибирання? Якщо він полягає не в тому, щоб наш простір і наші речі давали нам радість, тоді, я вважаю, що іншого сенсу немає. Саме тому найкращий критерій для відбору речей, які варто залишити, а які слід викинути, – визначити, чи дає ця річ вам радість.