Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш

Назву газу, що було застосовано, не повідомили рятувальникам, й вони були змушені протягом кількох годин випробовувати антидоти, перш ніж знайшли один ефективний — налоксон, що застосовується при передозуванні героїну [151] Фельгенгауэр П. Путинская операция по спасению заложников вызывает много вопросов, Inopressa.ru , перекладено й опубліковано в: The Wall Street Journal, November 1, 2002; «Why Were Doctors in the Dark?»; Мурсалиева Г. «Убивал не только газ — убивало время». Интервью с Александром Шабаловым, директором Московской службы спасения, Новая газета , 4 ноября 2002; «Что это было? Спасение заложников или уничтожение террористов?». . Але багатьох врятувати не вдалося — було вже запізно. Безлад продовжувався і в шпиталях, куди звозили сотні заручників, уражених невідомим газом, — це перевищувало можливості лікарень. ФСБ (мабуть, усвідомлюючи, що кількість жертв виявиться шокуючою) спочатку навмисно занижувала втрати. У першому повідомленні йшлося про десять загиблих, і росіяни зітхнули з полегшенням. У наступні 24 години ці дані постійно коригувалися, число смертей зростало: від 10 до 30, потім до 67, 90, 100, 118. Остаточна офіційна кількість загиблих від газу склала 129 осіб [152] Weir F. «Gas clouds Moscow rescue», The Christian Science Monitor , October 28, 2002; Nedkov V., Wilson P. «57 Hours», 212; Богоран И., Солдатов А. «Неправда»; Bullough O. «Putin vows no deal with “terrorists” after siege», Reuters, October 28, 2002. .

Штурм Театрального центру значно підвищив популярність Путіна. Він подавав цю операцію як рішучу перемогу росіян над терором. Але минали тижні, і в країні почали з’являтися серйозні сумніви щодо дій режиму та побоювання, що весь цей епізод може знову виявитися провокацією. 6 листопада, за 11 днів після нападу, комісія Ковальова, яка розслідувала підриви житлових будинків, почала слідство щодо захоплення Театрального центру на Дубровці [153] Dunlop, J. P. «The 2002 Dubrovka and 2004 Beslan Hostage Crises», 103. . Один із найзагадковіших аспектів цієї справи полягав у тому, що в той час, коли тривала війна й міліція та громадськість перебували в стані підвищеної пильності, цілій групі терористів вдалося зібратися в Москві й протягом кількох місяців готувати скоординований напад, залишаючись непоміченими.

Підготовка до нападу розпочалася в квітні 2002 року, коли один із бойовиків, пов’язаний із Шамілем Басаєвим, придбав будинок у селі Чорне Московської області, куди почали приїжджати люди та надходити зброя з Північного Кавказу. Ні міліція, ні ФСБ не зреагували на цю вкрай незвичну діяльність. ФСБ не зреагувала й на попередження, які отримувала від джерел у кримінальному світі, про велику групу озброєних чеченських екстремістів, що збиралася в Центральному та Південно-Західному округах Москви. Одне з попереджень надійшло від Михайла Трепашкіна, який більше не працював у ФСБ, але зберігав кримінальні контакти. Він, зокрема, повідомляв про те, що Абубакар живе в Москві й займається захистом двох фірм, які забезпечують грошима чеченських бойовиків. Після нападу, коли Трепашкін дізнався про роль Абубакара, він знову зв’язався з ФСБ й запропонував поділитися інформацією. У відповідь ФСБ спробувала сфабрикувати справу проти нього [154] Dunlop, J. P. «The 2002 Dubrovka and 2004 Beslan Hostage Crises», 115–118. .

Служба безпеки, мабуть, не просто проігногрувала інформацію про підготовку терактів. Існували ознаки того, що ФСБ і терористи були тісно пов’язані. Одним із відвідувачів будинку у селі Чорне був Арман Менкеєв, відставний майор російської військової розвідки (ГРУ) та фахівець із виготовлення вибухівки. За деякими даними, саме він готував пояси шахідів та інші вибухові пристрої, що використовувалися при захопленні заручників на Дубровці. Менкеєв не брав участі у теракті, але його роль у подіях важко пояснити за умови, якщо влада не сприяла цьому нападу. Співробітники ФСБ, які допитували Менкеєва, дійшли висновку, що він є лояльним до російської державної влади і, крім того, «вміє зберігати військову таємницю» [155] Dunlop, J. P. «The 2002 Dubrovka and 2004 Beslan Hostage Crises», 117. .

Інші терористи до подій в кінотеатрі пройшли російські в’язниці. Мовсара Бараєва арешутвало ГРУ, але його було звільнено, аби він міг зіграти одну з провідних ролей у захопленні заручників [156] Nivat A. «Brutality and Indifference: The Russian Army in Chechnya», Crimes of War Project Magazine, April 18, 2003; Dunlop, J. P. «The 2002 Dubrovka and 2004 Beslan Hostage Crises», 121. . Принаймні троє з присутніх у театрі шахідок сиділи в тюрмі у вересні, за місяць до всіх подій, але теж були звільнені. Четверта жінка нібито відбувала тривалий термін в одній із російських колоній. Але мати, побачивши її по телевізору під час облоги, за повідомленнями «Новой газеты», не могла зрозуміти, як донька потрапила з тюремної камери до Москви [157] Щекочихин Ю. «Незамеченные новости недели, которые меня удивили», Новая газета № 4, 20 января 2003; Dunlop, J. P. «The 2002 Dubrovka and 2004 Beslan Hostage Crises», 123. .