Данило Яневський - Загублена історія втраченої держави

Там само. – Спр. 3549. – Арк. 1.

http://www.zn.ua/3000/3680/29246/

Галаган М. З моїх споминів… – С. 492.

Там само. – С. 14.

Дейвіс Н. Європа. Історія. – К., Основи. – 2000 р. – 1463 с. – С. 265—266.

Элон М. Еврейское право. Часть первая. Иерусалим, Амана, б/г. – 333 c. – С. 12.

Історія європейської ментальності. За редакцією Петера Дінцельбахера. – Львів, Літопис, 2004. – 717 c. – С. 501, 503, 517, 518, 539, 541, 546, 547, 562.

История XIX века. Под ред. проф. Лависса и Рамбо. – М., ОГИЗ. – 1938. – Т. 3. – 631 с. – С. 63.

Але так було не завжди. Незалежні з 1534 р. від Риму Королівство Англія та з 1560 р. Королівство Шотландія від 1603 р. перебували у стані особистої унії – ними правив король Яків I Англійський, він же – VI Шотландський. До 1707 р. обидві країни керувалися власними парламентами та урядами. Отже, в 1603—1707 рр. Королівство Англії та Шотландії, так само як і Велике Князівство Литовське/Річ Посполита, було за формою державного устрою федеративною державою, а за формою політичного устрою – конституційною монархією. 1707 р., після розпуску шотландських парламенту та уряду та входження її представників до обох палат лондонського парламенту Королівство Англії та Шотландії за формою державного устрою перетворилося на унітарну державу, а за формою політичного продовжувало залишатися конституційною монархією. Об’єднане Королівство Великобританії та Королівства Ірландії припинило своє існування 1922 р., коли Ірландія отримала незалежність.

Присяжнюк А.Й. Конституційне будівництво… – С. 14.

Єрмолаєв В.М. Вищі представницькі органи влади в Україні…

Чеботок Н.В. Державна етнонаціональна політика в Україні у 1917—1921 рр.: Дис… канд. юрид. наук: Інститут держави і права ім. В. Корецького НАН України. – К., 2005. – 16 с. – С. 4.

Устименко В. Етнополітичні процеси в Україні на початку XX ст.: стан та особливості. – К., 2007. – 80 с – С. 73, 74.

Мандзяк В.П. Історіографія українського національного руху в Галичині XIX – початку XX ст. – Автореф. дис… канд. іст. наук. – Львів, 2006. – 20 с

Там само. – С. 16.

Там само. – С. 13.

Дейвіс Н. Європа. Історія… – С. 856, 857.

Нова зоря. – 2008, 13 вересня.

Свобода. – 2008, 12 вересня. Число 37.

Заруба В.М. Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі (кінець VIII ст. – початок XIV ст.). Навчальний посібник. – Київ, Істина. – 2007. – 123 с

Там само. – С. 80, 81.

Острогорський Г. Історія Візантії. Видання 3-тє, доповнене. – Львів, Літопис. – 2002. – 587 с – С. 266, 267.

Острогорський Г. Історія Візантії… – С. 222—225.

Докл. див.: Заруба В.М. Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі… – С. 50—59.

Там само. – С. 19.

Див.: Заруба В.М. Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі… – С. 35—42; Котляр М.Ф. Рюриковичі в Галичині й на Волині // УІЖ. – 2008. – № 3. – С. 30—45; Яринович Ан. Галичина в ее прошлом и настоящем. Очерк истории национальной жизни русин в Австро-Венгрии. – М., Задруга, 1915. – С. 14—53.

Брехуненко В. Московська експансія… – С. 25.

Полетика Василий. Записка о начале, происхождении и достоинстве малороссийского дворянства // Інститут рукописів Національної бібліотеки НАН України ім. В.І. Вернадського. – Ф. VIII. – Спр. 1604 (122). – Арк. 2 (об).

Брехуненко В. Московська експансія… – С. 25, 26.

В оригіналі «российские».

Брехуненко В. Московська експансія… – С. 28, 40.

Там само. – С. 31.

Полетика Василий. Записка… – С. 3—3 (об).

Докл. див.: Полетика Василий. Права, привилегии, преимущества, вольности и свободы Малороссийского шляхетства, данные оному от Королей Польских, Великих князей Литовских и утвержденныя от Всепресветлейших Государей, царей Императоров и Императриц всероссийских, поданныя в Комиссию о сочинении проекта нова Уложения Июня 20 дня 1768 года // Інститут рукописів Національної бібліотеки НАН України ім. В.І. Вернадського. – Ф. VIII. – Спр. 173(207). – С 5—124 (об); див. також: «Записка о преимуществах чинов малороссийских. Сочинена по поручению Господина малороссийского полтавского маршала Василия Ивановича Черныша. (Составил Андриан Чепа) 18 февраля 1809 г.». Копия. // Там само. – Спр. 1603 (122). – С. 7—9.