Віктор Савченко - Нестор Махно

Командарм 2-ї Української радянської армії телеграфував Антонову-Овсієнку: «Місцеві ЧК ведуть посилену кампанію проти махновців, у той час коли махновці воюють на фронті, в тилу їх переслідують за належність до махновського руху… дурнуватими витівками дрібні «надзвичайки» провокують махновське військо та населення на бунт проти Радянської влади». Махновська контррозвідка попередила Махна про запланований у ЧК замах на нього. Махно вирішив створити особливий полк-«завісу», щоб закрити «вільний район» від проникнення комісарів. Батько заявляв: «Комісари не повинні бути шпигунами і контролерами на цій території, має бути припинена агітація проти махновщини…»

10 квітня 1919 р. Гуляйпільська рада організувала ІІІ з’їзд представників 72 волостей і повстанців (від 2 млн. селян). З’їзд висловився проти системи «призначенства» згори, вимагаючи самоврядування на місцях та широкої виборності на всі державні посади зі складу місцевих трудівників. З’їзд вирішив не піддаватися закликам військового повстання проти влади, тому що повалення влади покликало в життя іншу владу – не кращу, а, найпевніше, гіршу. З’їзд вирішив домагатися волі в межах існуючої червоної системи: створювати вільні громади та економічні спілки, соціалізуючи підприємства. Батько на з’їзді тримався в тіні від політичних баталій і прагнув утримати повстанців від повстання проти Радянської влади, пропонуючи гасло: «Іти окремо, бити разом!» Але начдив Дибенко заборонив з’їзд як «…відверто контрреволюційний», вимагаючи розпустити махновську раду і припинити анархістську пропаганду. Він попереджав, що організатори з’їзду будуть оголошені поза законом.

4—9 квітня 1919 р. білий 3-й кінний Кубанський корпус генерала Шкуро (2 тис. шабель) розбив частини 8-ї та 13-ї радянських армій Південного фронту біля Юзівки. Сусідня з махновцями 9-та дивізія 13-ї армії в паніці втекла з позицій, оголивши лівий фланг махновської бригади, що залишилася на фронті. Кіннота Шкуро прорвалася у тил махновцям, захопивши Волноваху та Маріуполь. Опинившись перед загрозою повного оточення та знищення, махновці відступили на 25 верст.

Г. Сокольников, член РВР Південного фронту, в телеграмі Леніну та Раковському пропонував прибрати Махна, «чий престиж похитнувся». Він бажав перекласти провину за відступ на махновців. Резолюція Леніна на цю телеграму була промовиста: «Треба підтримати». М. Подвойський – голова Вищої радянської військової інспекції – рекомендував віддати під суд Ревтрибуналу «за бандитизм і контрреволюцію» Махна та його командирів. Харківські «Известия» в статті «Геть махновщину!» відзначали, що «незаконний» гуляйпільський з’їзд відзначався «…ганебною, нестримною агітацією проти радянської влади». Закінчувалася ця публікація думкою, що «…неподобствам, які чиняться в царстві Махна, має бути покладено край».

У телеграмах до Центру Дибенко запропонував спрямувати надійні частини радянської армії до Гуляйполя, захопити Махна та його штаб, махновців роззброїти та розформувати «…навіть із боєм, коли буде потреба». На 24 квітня Дибенко спланував убивство Махна, викликавши його до свого штабу на нараду. Антонов-Овсієнко заборонив Дибенкові вдаватися до терору і втручатися у справи Махна, а махновська контррозвідка попередила Махна, щоб він не їхав до штабу.

28 квітня махновці вибили білих з Маріуполя та Волновахи, наблизившись до Юзівки та Таганрога. Командувач Антонов-Овсієнко, у телеграмі урядові УСРР вимагав «…негайно припинити цькування махновців, що має провокаційний характер». Висновки свого візиту до Махна Антонов-Овсієнко виклав у телеграмі Раковському, вказуючи, що Махно проводить агітацію за «єдиний фронт» проти білогвардійців, що батько до агітації проти більшовиків не причетний, а на III гуляйпільському з’їзді не був і його резолюцій не підписав, що бандитизму в частинах Махна не помічено, а повстанці «кадр чудовий, але потребує обробки». Антонов-Овсієнко дав згоду на розгортання махновської бригади в дивізію. У той же час Троцький та командування Південного фронту надіслали телеграми до всіх інстанцій із забороною розгортання дивізії. Троцький і К° продовжують постачати махновську дивізію як бригаду, а з середини травня взагалі припиняють будь-яке постачання махновців.

7 травня на махновській раді було прийнято рішення про переформування бригади в дивізію ім. Махна та обрано комдивом цієї дивізії самого Махна. Махновці утримували найважливішу ділянку фронту – 110 верст, від Азовського моря до ст. Кутейникове.