Роберт Лейсі - Корона. Книга 1 - Єлизавета ІІ, Вінстон Черчілль. Становлення молодої королеви (1947–1955)

Її організував двоюрідний брат Георга VI, лорд Луїс «Дікі» Маунтбеттен, який, як і король, навчався в морському училищі Дартмута. Доля Маунтбеттена переплелася з долею Віндзорського дому ще з часів правління королеви Вікторії. Дікі, як і Георг VI, – один з її правнуків, а його батько Луї був першим лордом Адміралтейства на початку Першої світової війни. Цей титул він отримав після 46 років патріотичної військово-морської служби. Однак через німецьке походження, менше ніж за три місяці після початку бойових дій, його зняли з посади під час популярного тоді полювання на відьом, тобто на всіх тевтонців, на всю німецьку культуру – від німецьких ковбас до собак.

Дружба між Віндзором і Маунтбеттеном стала ще тіснішою завдяки одній події: одного сумного грудневого вечора 1936 року молодший Луїс і новий король Георг VI разом спостерігали, як король Едуард VIII, який нещодавно зрікся престолу, збирав речі, від’їжджаючи з країни. «Дікі, це жахливо, – згадував Маунтбеттен слова короля-друга, сказані зі сльозами на очах. – Адже я лише морський офіцер. Це єдине, що я знаю».

«Це дуже дивний збіг обставин, – казав лорд Маунтбеттен, – адже батько одного разу сказав мені, що коли герцог Кларенс помер [1892 року], твій батько [майбутній Георг V] прийшов до нього й сказав майже те саме, що сказав мені зараз ти, а мій батько відповів: “Георгу, ти помиляєшся. Немає кращого навчання для майбутнього короля як на флотській службі”. У 1939 році в Дартмуті кузени мали змогу тісно спілкуватися, займаючись спільною справою – морською підготовкою, тимчасом як інші два далекі та молодші кузени, Єлизавета та Філіп, познайомилися за грою в крокет.

Народившись на острові Корфу в червні 1921 року, Філіп, принц Греції, попелясто-русявий і стрункий, як вікінг, не мав і краплі грецької крові. Він був данцем, одним з представників данського королівського дому, яких дослідники генеалогії називають Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбург. «Ви не схожі на чистокровного грека», – сказав Майк Паркер, молодий австралієць, який познайомився з Філіпом під час спільної служби на військово-морському флоті під час війни. Згодом Майк стане його близьким другом і приватним секретарем. «Я частково данець, частково німець, а частково росіянин, – пояснив Філіп. – Майже в будь-якій країні Європи можу знайти рідню й залишитися там».

26 жовтня 1946 року. Філіп та Єлизавета щойно потай заручились, тож на весіллі доньки дядька «Дікі» Патріції Маунтбеттен з Джоном Брабурном в абатстві Ромсі, в Гемпширі, тримали дистанцію

Він потребував гостинності. Його батька, принца Андрія, вислали з Греції в грудні 1922 року під час політичних заворушень. Родина тікала з Корфу на британському військовому кораблі, а 18-місячного Філіпа ховали в ящику з-під помаранчів. Матір Філіпа – Аліса, красива, але глуха від народження дочка онуки королеви Вікторії – Вікторії Гессенської, яка вийшла заміж за принца Людовика Баттенберзького.

Тож основою самовпевненості Філіпа, яку він продемонстрував на тій першій зустрічі в Дартмуті, мабуть, і була ця суміш з генофонду європейських королів. Очевидно, це сподобалося принцесі Єлизаветі. «Вона сором’язлива, а він – ні, – пояснив один з їхніх друзів. – Такою була фундаментальна динаміка їхніх стосунків. Він завжди підіймав їй настрій».

Після зустрічі 1939-го року й упродовж усіх років військово-морської служби під час війни Філіп писав Єлизаветі листи «від усюди». Та згодом він доволі сухо описував їхні «паперові» стосунки, не надаючи їм жодного романтичного значення. «Я не надто багато думав про це, – таке пояснення почув його офіційний біограф Безіл Бутройд. – Ми іноді листувались».

Проте кузина Єлизавета бачила все зовсім інакше. Приблизно через двадцять років сер Джон Вілер-Беннетт написав офіційну біографію Георга VI, яку йому замовила Єлизавета II, а перед опублікуванням вивірила кожне слово. Про грецького принца Філіпа сер Джон сказав так: «Це був той чоловік, в якого принцеса Єлизавета закохалася з першої зустрічі».

Бабуся Єлизавети, королева Марія, пильно цікавилася цим питанням. У 1944 році вона розповіла знайомій графині Ерлі, що ця пара була «закохана впродовж останніх вісімнадцяти місяців, а насправді, гадаю, навіть довше». Старій королеві Філіп сподобався, вона згадувала його як «симпатичного маленького хлопчика з дуже блакитними очима», який прийшов до неї на чай в Букінгемський палац. Під час війни вона додала його прізвище до тих у своєму «в’язальному» списку, для кого плела теплі шарфи – як одного з найулюбленіших родичів.