Єжи Фіцовський - Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями]

Ziege Alfred Ціґе Альфред

Zieliński Andrzej Зелінський [ Зєліньскі ] Анджей

Zwillich Marek Цвіліх Марек

До тому Регіони великої єресі та околиці увійшли такі тексти й цикли нарисів (у переглянутих і доповнених версіях):

1. Regiony wielkiej herezji (Wydawnictwo Literackie, wyd. І 1967, II 1975, Słowo, wyd. III 1992)

2. Okolice sklepów cynamonowych (Wydawnictwo Literackie, 1986)

3. Druga jesień (Wydawnictwo Literackie, 1973)

4. Xięga bałwochwalcza (Interpress 1988)

5. Alfabet Weingartena (раніше не публіковано)

6. J […] Bezimienna (раніше не публіковано)

7. Listy niektóre (Wydawnictwo Literackie, 1975, Księga listów ; Wydawnictwo Literackie, 1984, Listy, fragmenty …; Chimera, 1993, Z listów odnalezionych )

8. Czekanie na Mesjasza (1992, тижневик «Polityka» № 46 під назвою W oczekiwaniu na Mesjasza )

9. Własnowidz i cudzotwórca (1996, щомісячник «Kresy» № 26)

10. Druga strona autoportretu (1995, тижневик «Polityka» № 41)

11. Autoportrety i portrety (раніше не публіковано)

12. Kobieta — idol i władczyni (1999, щоденна газета «Gazeta Wyborcza», 4–5 вересня)

13. Ilustracje do własnych utworów (1992, Wydawnictwo «Re-Print»)

14. Kalendarium życia i twórczości Brunona Schulza (1995, w: Bruno Schulz 1892–1942, Katalog-Pamiętnik Wystawy «B. Schulz. Ad memoriam» , Muzeum Literatury w Warszawie)

Зібраний Єжи Фіцовським епістолярій Бруно Шульца — виданий у 1975 році під назвою Księga listów — готується до друку окремим книжковим виданням разом із пізніше віднайденими епістолярними текстами письменника.

У вересні 1999 року авторитетний міжнародний фонд «Pogranicze» із маленького містечка Сейни на польсько-литовському прикордонні вперше визначив особу, гідну почесного звання «Людини Пограниччя». Нею став 75-річний польський поет, письменник, перекладач, етнограф, мистецтвознавець і незрівнянний шульцолог Єжи Фіцовський.

В обґрунтуванні рішення було означено: «Із надзвичайно багатого доробку Єжи Фіцовського для нас особливо важливою є його поезія, прошита духом пограниччя, його піонерська пристрасть у пізнанні й популяризації історії та культури циганів у Польщі, його зусилля у справі засвоєння у польськомовному середовищі культурної спадщини їдишу та пам'яті про Шоа, а також відкриття й пізнання таємниць життя та творчості Бруно Шульца». Зрештою, то було до певної міри апостеріорне тлумачення, адже годилося написати якесь обґрунтування. Насправді ж, як сказав у інтерв'ю для «Tygodnika Powszechnego» керівник «Pogranicza» Кшиштоф Чижевський, у випадку Єжи Фіцовського головним критерієм було те, що той був Єжи Фіцовським, справжньою людиною-симфонією, для якої годі вигадати формальні рамки, котрих вона б і так уже не виписала своїм власним життям.

Єжи Фіцовський народився 4 жовтня 1924 року у Варшаві, тут він прожив усе своє життя та помер 9 травня 2006 року і був похований на військовому меморіалі Повонзки. Останній факт легко зрозуміти, знаючи, що юнаком майбутній поет перебував у русі опору нацистам, дивом врятувався із ґестапівської тюрми Пав'як, брав участь у Варшавському Повстанні 1944 року, врешті зумів вижити у нацистському концентраційному таборі. Доля відміряла йому 82 роки. Проте від його рідного міста гітлерівські варвари не залишили й сліду. Тисячі ровесників загинули молодими у момент безмежно мужньої та, на жаль приреченої, спроби самотужки визволити від окупантів столицю Польщі. Мільйони співвітчизників були убиті чужинцями лише тому, що були зроду польськими євреями або циганами. Він відчував свій борг вдячності перед долею і покликання розповісти світові про квінтесенцію духу невинно убієнних — їхню культуру.

Інтелектуальна пригода тривалістю в усе свідоме життя пов'язала Єжи Фіцовського із Бруно Шульцом. Як слушно зауважив Джон Апдайк, він став для дрогобицького генія тим, ким для Франца Кафки був Макс Брод. Втім, мабуть навіть кимось важливішим, — перегорнувши останні сторінки цієї книжки, виразно усвідомлюєш, що Фіцовський вчинив неможливе, вирвавши жертву з пазурів потворного Молоха забуття достоту в останню мить, коли ще залишалася бодай дещиця слідів, за якими вдалося так блискуче реконструювати життя й доробок Бруно Шульца.

Ще одним безприкладним подвигом стало відкриття загалові універсуму циганської культури. Переслідуваний після війни комуністичними спецслужбами, Єжи Фіцовський упродовж 1948–1950 років ховався у циганському таборі, де глибоко пізнав ромський побут і мову, щоб пізніше описати світла й тіні цього унікального середовища у народознавчих збірках есеїв «Польські цигани» (1953), «Цигани на польських дорогах» (1965), «Демони чужого страху» (1986) і «Цигани в Польщі. Історія та звичаї» (1989), а з іншого боку — в не менш промовистій добірці перекладів автентичних ромських казок «Галузка із сонячного дерева» (1961). Один із небагатьох з-поза ромського середовища він глибоко занурився у його реалії, тож цілком природно, що саме до нього звернулася за порадою ромська поетеса Броніслава Вайс, вірші якої він видав у польському перекладі в 1956 році, започаткувавши світову кар'єру великої Папуші.