Єжи Фіцовський - Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями]

У видавництві «Rój» виходить Санаторій Під Клепсидрою .

Упродовж року з'являються, переважно на сторінках «Wiadomości Literackich», рецензії на видавничі новинки творів польської та іноземної літератури:

Три перекладні романи — Йоган Боєр, Бурлакування ; Йо ван Аммерс-Кюллер, Князь Інкогніто ; Ерік Ебермаєр, Справа Клазена («Wiadomości Literackie» № 2);

Книжка про кохання — Тадеуш Бреза, Адам Ґривалд («Tygodnik Ilustrowany» № 3–4);

Отава Жіоно — Жан Жіоно, Отава («Wiadomości Literackie» № 5);

Роман про сільського кюре — Жорж Бернанос, Щоденник сільського кюре («Wiadomośсі Literackie» № 18);

Чорні ангели Моріака — Франсуа Моріак, Чорні ангели («Wiadomości Literackie» № 19);

Леонард Франк, Товариші снів («Wiadomości Literackie» № 22);

Біля спільної мети — Чужинка М. Кунцевичевої та Серце моєї матері Карін Міхаеліс («Pion», № 35);

Ірена Немировська, Кар'єра («Wiadomości Literackie», № 38);

Анж Зайдлер, Париж. Готель над Красним Сонцем («Wiadomości Literackie», № 38);

Іво Андрич, Новели («Wiadomości Literackie» № 38).

1938

Січень. Доповідь Шульца про Фердидурке Ґомбровича у приміщенні Спілки польських письменників у Варшаві.

Лютий. Стаття Артура Сандауера про творчість Шульца і Ґомбровича Школа міфологів («Pion» № 5).

Єврейський маляр Натан Шпіґель, член лодзької мистецької групи «Start», переконує Шульца відвідати Париж і влаштувати там виставку малюнків.

Березень. Зростає пригніченість Шульца, пов'язана з розвитком ситуації в Німеччині, аншлюсом Австрії, захопленням Чехословаччини Гітлером, зростаючими симптомами антисемітизму.

Квітень. Через знайому особу, яка виїжджала до Швейцарії, Шульц передав Томасові Маннові свою написану німецькою новелу Die Heimkehr в оправленому машинописі з ілюстраціями та лист до німецького письменника (у спадщині Манна не знайдено ні новели Шульца, ні листа).

Тижнева поїздка до Львова, зустріч із Деборою Фоґель, малярем Єжи Янішем і письменником Мар'яном Промінським.

Травень-червень. Планування мандрівки до Франції, формальності, пов'язані з виїздом, які допомогли залагодити варшавські приятелі і знайомі, клопотання про валюту й пільговий паспорт.

2 серпня Шульц, якого Марія Хазен спорядила паризькими адресами та рекомендаціями до різних осіб у Франції, виїжджає, забравши з собою близько ста малюнків, сподіваючись зав'язати в Парижі мистецькі контакти та влаштувати виставку. Він обирає довшу й дорожчу дорогу через Італію, щоб оминути гітлерівський Третій Райх. Париж у період відпусток спорожнів, чимало осіб, з якими він хотів зустрітися, були відсутні (ск. Жуль Ромен). Шульц знаходить тимчасову опору в контактах із Жоржем Розенберґом, братом Марії Хазен, та Луї Лілем, знайомим малярем. Від запропонованої йому торгівцем Андре Ж. Ротже виставки у період з 1 до 15 жовтня в паризькій галереї Фобур Сен-Оноре відмовився через вимогу сплатити 1600 франків, чого не дозволяв його скромний бюджет. Шульцові вдається відвідати музеї, зустрітися зі скульптором Наумом Аронсоном, який прийшов у захват від його малюнків. Аташе з питань культури польського Посольства, поет Ян Лехонь (ентузіаст письменства Шульца) був відсутній у Парижі, отож Шульц не міг очікувати на жодну допомогу з боку польської установи.

26 серпня повертається до Дрогобича.

Листопад. Шульц відзначений Золотим Лавром Польської Академії Літератури.

Упродовж року Шульц опублікував у періодичних виданнях:

Комета — оповідання («Wiadomości Literackie» № 35);

Еґґа ван Гаардт — фейлетон, текст якого Е. Гаардт задля самореклами сфальсифікувала за допомогою незграбних дописок і переробок («Tygodnik Ilustrowany», № 40);

Фердидурке — розлогий аналіз роману Ґомбровича («Skamander» № 96–98);

Батьківщина — уривок літературної прози («Sygnały», № 59).

Психічні депресії, в які Шульц впадав із неоднаковою напругою та різною частотою, в 1938 році значно посилилися під впливом особистих труднощів, невдач, життєвих поразок, виснажливої роботи в школі й дедалі гіршого політичного становища.

1939

На порозі року депресія Шульца почала набувати майже паралізуючих масштабів. У листах до приятельки він пише: «Я в сильній депресії, цим разом навіть не лише моральній, а в якомусь занепаді всієї моєї істоти. […] Чи знаєш ти у Варшаві доброго невропатолога, який би погодився лікувати мене безкоштовно? Я абсолютно хворий — якийсь розлад, якийсь початок меланхолії, розпач, смуток, відчуття неминучої поразки, неодмінної втрати… Треба було би порадитися. Але я не вірю в лікарів».