Михайло Загребельний - Богдан Ступка

У липні 2006 року обіймає пост президента. Президента першого російсько-українського кінофестивалю «Острів Крим» у Севастополі. Очолює журі Аксьонов, драматургія якого знайома митцеві ще з 60-х. У серпні 2006-го під Києвом, у Ворзелі, знімається в Максима Паперника у фільмі «Дивне Різдво». Сценарій – пера київської бестселеристки Лади Лузіної. Партнерки Богдана Сильвестровича – Барбара Брильська, Лія Ахеджакова. Голос актора постійно звучить у блокбастерах. У вересні 2006 року в столичному клубі «Кав'ярня Бабуїн» презентують володаря «Оскара» за кращу документалістику в 2005 році – франко-американський фільм «Марш пінгвінів». Розповідає, що документальне кіно взагалі цікаве, особливо коли воно не про людей. Читає авторський текст, його голосом промовляє імператорський пінгвін-батько. Ольга Сумська озвучує пінгвіниху-маму та пінгвінчика-пташеня. Богдан Сильвестрович, немов на студентському капуснику, імітує ходу свого персонажа, те, як він хитає головою. Коли стає серйозним, закликає брати приклад із кінопрофесіоналів. На морозі протягом 14 місяців відзнято 1200 птахів! І як! Бюджет становить 8 мільйонів доларів. Тільки за перший прокатний рік «Марш…» зібрав 110 мільйонів!

У вересні 2006 року відвідує на Андріївському узвозі, в театрі на Подолі, презентацію акції «Великі люди великої країни». Періщить дощ. Спізнюється, під'їжджає на сріблястій «шкоді». Дощ щойно припинився. Оглядається: «Коли така погода, можна підняти комірець, розкрити парасольку і годинами ходити маленькими вулицями Львова».

Восени 2006 року знімається в українському еротичному фільмі «Сафо. Кохання без меж». У ролі батька Хелени. На кримському пляжі поблизу Балаклави знімальна група ділить територію з нудистами. Режисер – англієць Роберт Кромбі. Дія картини відбувається у 1920-х на грецькому острові Лесбос – острові, де мешкала давньогрецька феміністична муза поетеса Сафо. Американські молодята Сафо та Філ приїжджають на острів провести медовий місяць. Та в їхні стосунки втручається донька російського археолога-емігранта Хелена. Жінки вирішують спільно боротися проти тендерного ідіотизму чоловіків. Кромбі підбиває підсумки: «Акторів, як Богдан Ступка, у світі одиниці. Я працював у багатьох країнах, але таких, як він, зустрічав трьох-чотирьох. Це зірка для Польщі, Росії й України – та на Заході його не знають. А він геніальний».

На початку листопада, четвертого числа, святкує 65-ліття. У серпні театральний сезон ще ж не починається. Обирає саме 4 листопада, бо це – день народження дружини, Лариси Семенівни. Спочатку – вистава. Вітання пізніше. Зупиняється на «Цареві Едіпі». Постановка інтернаціональна. Режисер із Тбілісі. Роберт Стуруа. Музика – Гія Канчелі. Не всі її однозначно сприймають. Хто й боїться подивитися на себе в дзеркало. Як українські політики, що, на думку Богдана Сильвестровича, перетворилися на лицедіїв надовго і всерйоз: «В Україні масового глядача збирають політики. Політики більші актори тепер, вони роблять шоу, вони не ходять в театр, хоча могли би багато чого навчитися. Деякі з них, звичайно, ходять, але це рідкість. От якщо взяти "Царя Едіпа" Софокла, де події відбуваються чотири тисячі років тому, там є все про владу, все про них. Вони цього не сприймають. Політики думають, що з них все почалося, що вони такі розумні, дипломатичні, хитрі, можуть обдурити одне одного. А це все було, людство пройшло такі етапи. Якби політики подивилися цю виставу, то не повторювали б цих помилок».

«Едіп…» дістає похвалу з вуст Івана Драча: «Для мене, передусім, Ступка був львівським актором. Я спочатку його сприймав саме у львівському контексті, шануючи за талант. А потім, коли у кінці 70-х Сергій Данченко з львівською «ордою» приїхав у Київ, то я закохався в театр Франка. Богдан у любій компанії є центром уваги. Та Ступка має не лише шанувальників, а й тих, хто його не любить. Останніх небагато, але вони свою ложку «дьогтю» інколи кидають. Наприклад, кажуть, що актор інколи повторюється, як другий Микола Задорожний з "Украденого щастя" чи як Богдан Хмельницький з фільму "Вогнем і мечем" – та це неправда! Погляньте на його Едіпа: важка, трагічна роль! Він блискуче грає в цікавій інтерпретації трагедії Роберта Стуруа. У кожного режисера Ступка різний. Він завжди такий віртуозний на сцені, на екрані. Весь час у пошуку. Заради нього я ходжу у цей театр, дивлюся фільми з його участю. Я щасливий, що є сучасником пана Богдана – блискучого актора та імпровізатора».