Ліман Френк Баум - Чари країни Оз

– Найменший із цих самоцвітів вартий сотні золотих монет – таких, як ти вкрав у того старого.

– Не говоріть так голосно, – злякано попросив Кікі. – А то ще хтось почує.

Після вечері вони обидва вийшли прогулятись, і колишній Король номів сказав:

– А ти знаєш Кудлача, Опудала, Залізного Лісоруба, Дороті, Озму і все оте кодло з Озу?

– Не знаю, – відповів юнак. – Я весь час жив на горі Жвак, поки не втік учора через Мертву Пустелю в подобі яструба.

– То ти ніколи не бачив Смарагдового міста в країні Оз?

– Ніколи.

– Ну, а я, – сказав ном, – знав усіх їх, і можеш здогадатися, що я їх не люблю. І під час своїх мандрів я весь час міркував, як помститися. Тепер, зустрівши тебе, я бачу спосіб, як завоювати країну Оз і самому стати там Королем, а це краще, ніж бути Королем номів.

– А як же ви це зробите? – здивовано спитав Кікі Ару.

– То вже моя справа. Насамперед я хочу домовитися з тобою. Скажи мені таємницю, як перекидатись у що хочеш, і я дам тобі повну кишеню самоцвітів – найбільших і найкращих з усіх, які маю.

– Ні, – відказав Кікі, бо зрозумів, що ділити свою могутність із кимось небезпечно для нього самого.

– Я дам дві кишені самоцвітів, – пообіцяв ном.

– Ні, – відказав Кікі.

– Я тобі віддам усі самоцвіти, які маю.

– Ні, ні, ні! – вигукнув Кікі, що вже почав боятися.

– Ну, тоді, – сказав ном, дивлячись на юнака лихим оком, – я скажу господареві заїзду, що ти вкрав золотого, і він віддасть тебе тюремникам.

Кікі на ту погрозу тільки засміявся.

– Поки він це зробить, я перекинусь левом і роздеру його на шматки, або ведмедем – і з’їм його, або мухою – і залечу кудись так, що він мене не знайде.

– Ти справді можеш творити такі дива? – спитав старий ном, зацікавлено дивлячись на нього.

– Авжеж, – запевнив Кікі. – Я можу обернути вас у паличку, або в калюжу, або в камінь і покинути тут, при дорозі.

Лихий ном трохи здригнувся, почувши це, але йому ще дужче закортіло заволодіти великою таємницею. Трохи згодом він почав знову:

– Я тобі скажу, що я зроблю. Якщо ти, відкривши свою таємницю, допоможеш мені завоювати Оз і обернути моїх тамтешніх ворогів у палички або в каменюки, я згоден поставити тебе правителем Озу, а сам стану твоїм першим міністром і дбатиму, щоб твоїх наказів дотримувалися.

– Допомогти допоможу, – відказав Кікі, – але таємниці не відкрию.

Нома ця відмова так розлютила, що він з люті довго підскакував, задихався й бризкав слиною, поки врешті погамував себе. Та юнак нітрохи не злякався. Він тільки сміявся з лихого старого нома, а той казився ще дужче.

– Облишмо це, – сказав він, коли Коструббо трохи заспокоївся. – Я не знаю тих людей із країни Оз, яких ви згадували, отже, вони мені не вороги. Коли вони витурили вас із вашого королівства, це ваша справа, не моя.

– Невже тобі не хочеться стати Королем такої прекрасної країни Чарів? – спитав Коструббо.

– Хочеться, – відказав Кікі. – Але ви самі хочете бути Королем, і це нас пересварить.

– Ні, – зауважив ном, знову пробуючи обдурити його. – Мені, як подумати, не кортить стати Королем Озу. Мені й жити в тій країні не дуже кортить. Я хочу насамперед помандрувати. А коли ми зуміємо завоювати Оз, я здобуду стільки чарів, що зможу відвоювати й своє власне Королівство Номів, тож я вернусь до себе й житиму в своїх підземних печерах – вони більше схожі на домівку, ніж поверхня землі. І ось що я тобі пропоную: допоможи мені завоювати

Оз і помститись, та ще відняти чари у Ґлінди й Чарівника, – а потім я поставлю тебе Королем Озу.

– Я подумаю, – відповів Кікі й того вечора більше нічого не сказав.

Уночі, коли всі в заїзді поснули, старий ном Коструббо тихенько встав з ліжка й пішов до кімнати, де спав верхотур Кікі Ару. Там він обнишпорив усе, шукаючи чаклунське знаряддя, яке могло все обертати в будь-що. Звичайно, такого знаряддя там не було, і хоча Коструббо обшукав усі юнакові кишені, він не знайшов узагалі нічого чарівного.

Тому вернувся у своє ліжко, вже сумніваючись, що Кікі володіє такими чарами.

Уранці він сказав:

– А куди ти помандруєш сьогодні?

– Та, мабуть, до Королівства Троянд, – відповів юнак.

– Це далека подорож, – сказав ном.

– А я перекинуся птахом, – відказав Кікі, – й долечу до Королівства Троянд за годину.

– Тоді оберни й мене на птаха, і я полечу з тобою, – попросив Коструббо. – Але краще полетімо до країни Оз, хоч подивимось, яка вона.