Л. Баум - Мудрець Країни Оз

Далі, наскільки сягало око, рябіли нескінченні ряди інших звірів. Найближче до королівського бескету-трону розмістилися дрібненькі звірята, за ними йшли вовки, лисиці, рисі, гієни тощо; позад цих юрмилися мавп’ячі племена, серед яких важко було навести порядок, бо вони дражнили інших звірів і виробляли казна-що. За мавпами порозсідалися пуми, ягуари, тигри, леви та інші хижаки; далі стояли ведмеді всіх розмірів і кольорів, а за ними — бізони, дикі осли, зебри, єдинороги; ще далі — носороги та гіпопотами, а в самому кінці галяви, біля дерев, що її закривали, бовванів ряд товстошкірих слонів, мовчазних і непорушних, мов статуї, але з блискучими розумними очима.

Було тут багато й інших звірів, так багато, що їх неможливо перелічити, а серед них чимало зовсім не схожих на тих, яких ми бачимо в звіринцях та зоопарках своєї країни. Деякі з цих звірів прийшли з гір на заході лісу, деякі з степів на сході, деякі з річки; але всі присутні визнавали владу Гугу, що протягом багатьох років мудро правив ними і примушував слухатись лісових законів.

Коли всі звірі зайняли належні їм місця на галявині й сонце кинуло на верхівки дерев свої перші промені, король Гугу підвівся на гранітному троні. Велетенський зріст леопарда подіяв на збори, як чари, — всі миттю принишкли.

— Брати! — почав леопард громоподібним голосом. — До нас завітав дивовижний чужинець, який є великим чародієм і спроможний міняти на свій розсуд подобу людей і звірів. Цей чужинець прибув разом з своїм товаришем з неба, щоб попередити нас про небезпеку, яка загрожує нам всім, і запропонувати спосіб, як її можна уникнути. Чужинець каже, що він нам друг, і він довів мені та моїм радникам свою чародійну силу. Чи згодні звірі вислухати чужинця й ту новину, яку він приніс нам із неба?

— Нехай говорить! — пролунав одностайний рев цих величезних зборів.

Гном Злючка-Закарлючка вискочив на плоский бескет поруч короля Гугу, і нова хвиля реву, на цей раз стриманішого й глухішого, посвідчила, що звірів дуже вразила його незвичайна подоба. Навколо лев’ячої голови у гнома розвівалась білосніжна грива; орлині крила, щільно притиснуті до плечей мавп’ячого тіла, були такими довгими, що мало не торкалися землі; на додаток до крил він мав дужі руки й ноги, а на кінці довгого, сильного хвоста — велику золоту кулю. Ніколи ще не зустрічали звірі такої дивовижної істоти, і тому вже самий вигляд чужинця, про якого сказали, то він великий чародій, сповнив присутніх страхом і цікавістю.

Кікі залишився внизу і, майже захований виступом скелі, не привертав до себе уваги. Хлопчик знав, що старий гном нічого не може зробити без його чарівної сили, але він також добре розумів, що Злючка-Закарлючка блискучий промовець. Тому він уступив верховодство гному.

— Звірі Лісу Гугу! — почав гном Злючка-Закарлючка. — Я і мій товариш — ваші друзі. Ми — чарівники, і з свого небесного дому ми з краю в край оглядаємо Країну Оз і бачимо все, що в ній діється. Ми також чуємо, про що внизу говорять люди. Ось що ми почули, коли Озма, правителька Країни Оз, казала своїм людям: «Звірі з Лісу Гугу страшенно ліниві і не приносять нам ніякої користі. Давайте позв’язуємо їх мотузками і будемо бити палицями, аже поки вони згодяться працювати на нас і стануть нашими рабами». І коли люди почули це від Озми, вони зраділи, загаласували, а потім сказали: «Так ми й зробимо! Обернемо всіх звірів з Лісу Гугу на наших рабів!»

Далі старий гном не зміг говорити, такий жахливий рев вирвався з тисяч горлянок розлютованих звірів і заглушив його голос. Та ось рев поступово зав мер, як віддалений грім, і Злючка-Закарлючка продовжив:

— Підслухавши цю змову людей Країни Оз проти вашої свободи, ми поклали собі й підгледіти, що вони робитимуть. І от ми побачили, як люди почали плести мотузки, — довжелезні й короткі мотузки на зашморги для наших друзів-звірів! Вас це розсердило, і нас також розсердило, бо коли люди Країни Оз стають ворогами звірів, вони стають і нашими ворогами. Адже ми так само звірі, хоча й живемо на небі! І ми з товаришем сказали: «Треба врятувати наших друзів і помститися людям Країни Оз». Оце ми й прийшли сюди, щоб розповісти вам про небезпеку і про наш план порятунку.

— Ми самі себе порятуємо! — вигукнув старий слон. — Ми ще спроможні битись!

— Люди Країни Оз зачаровані, і ви не зможете битись проти чарів, поки самі ними не оволодієте, — відповів гном.

— Викладай нам свій план! — закричав здоровенний тигр, і інші звірі підхопили його вигук: