Туве Янсон - Країна Мумі-тролів. Книга перша

— Ой, не знаю, — посмутнів Мумі-троль.

Тієї миті двері дзеленькнули, до крамнички увійшла Хропся.

— Доброго дня! — привіталася вона. — У вас таке чудове дзеркало в саду. Відколи я загубила своє люстерко, можу дивитися на себе хіба у водяне плесо, а відображення у ньому видається надто кумедним.

Бабуня глипнула на Мумі-троля й підморгнула йому. Вона щось досягла з полиці і похапцем тицьнула Мумі-тролеві у лапку. Мумі-троль і собі глянув крадькома: то було маленьке кругле люстерко у срібній рамочці, на зворотному боці оздоблене трояндою з червоних рубінів. Мумі-троль переглянувся з Бабунею і засміявся. Хропся нічого не помітила.

— Чи не знайдеться у вас кілька медалей? — запитала вона.

— Кілька чого? — перепитала Бабуня.

— Медалей, — повторила Хропся. — Гарно оздоблені зірки, які поважні панове так охоче носять на шиї…

— О так, звичайно, так, — заторохтіла Бабуня. — Медалі, аякже…

І вона заходилася нишпорити по полицях, по всій крамниці, навіть зазирнула під ляду.

— Ані одної? — від розчарування Хропсі аж сльози набігли на очі.

Бабуня зовсім посумніла, та враз їй сяйнула рятівна думка, вона притьмом полізла драбиною до найвищої политті, де стояла коробка з різдвяними ялинковими прикрасами, і досягнула звідти велику розкішну зірку.

— Яке щастя! — зраділа Бабуня. — Таки знайшла ще одну медаль!

— Яка гарна, — прошепотіла заворожено Хропся і, обернувшись до Мумі-троля, мовила: — Це тобі! За те, що ти врятував мене від отруйного чортополоху.

Мумі-троль наче мову втратив від несподіванки. Він уклякнув на одне коліно, а Хропся повісила йому на шию зірку, що сяяла неповторним блиском.

— Шкода, що ти не можеш побачити, як вона тобі личить, — пошкодувала Хропся.

І тоді Мумі-троль простягнув їй люстерко, яке ховав за спиною.

— А це — тобі, — мовив він. — Щоб ти могла собою милуватися.

Доки обоє розглядали своє відображення, знову теленькнув дзвіночок — досередини увійшов Нюхмумрик.

— Гадаю, штанам варто трохи постаріти, — сказав він. — Вони не мають моєї форми.

— Шкода, — скрушно зітхнула бабуня. — Але новий капелюх тобі, напевно, не завадить…

Нюхмумрик сполошився й натягнув глибоко на вуха свого старого зеленого дрантюха.

— Страшенно дякую, але мені щойно спало на думку, що накопичувати надто багато власності небезпечно…

Хропусь, який увесь той час писав щось у своєму зошиті, підвівся і сповістив:

— Якщо маєш справу з кометою, найважливіше не затримуватися понад міру в крамниці, вишукуючи всякий непотріб. Чмиху! Ану допивай свій лимонад!

Чмих запопадливо перехилив цілу пляшку, лимонад потрапив йому не в те горло, почулися чудернацькі звуки і червоне питво фонтаном пирснуло на килим.

— Я виблював! — вигукнув він з докором.

— Отак у нього завжди, — пояснив Мумі-троль. — То, може, рушаймо!

— Скільки все це коштує? — поцікавився Хропусь.

Бабуня заходилася підраховувати, а доки вона рахувала, Мумі-троль раптом згадав, що у нього немає грошей.

Запитально звівши вгору одну брову, він обвів поглядом друзів і відразу збагнув, що й у їхніх кишенях гуляє вітер. Яка ганьба!

— 40 пенні за зошит і 34 пенні за лимонад, — бурмотіла Бабуня. — Зірка коштує 3 марки, а люстерко — 5, бо воно оздоблене рубінами. Разом 8 марок 74 пенні.

Усі мовчали, немов води у рот понабирали. Хропся з важким зітханням поклала на ляду дзеркальце, а Мумі-троль заходився розв’язувати вузлик на стрічці з медаллю. Чмих з жалем дивився на мокру від виблюваного лимонаду пляму на килимі. Хропусь напружено розмірковував: зошит, у якому вже зроблено записи, зріс чи впав у ціні?..

Бабуня позирала на них поверх окулярів.

— Ага, любі дітоньки, — згадала вона, — є ще старі штани, які коштують саме 8 марок, але ж Нюхмумрик від них відмовився. Отож, ми квити, і вам зовсім нічого не треба платити.

— Це правда? — здивувався Мумі-троль.

— Звичайно, правда, — підтвердила Бабуня. — Штани ж у мене залишаються…

Хропусь спробував подумки провести розрахунки, але йому не вдалося. Тому він усе записав до зошита і полічив у стовпчик:

Зошит — 40 пенні

Лимонад (виблюваний) — 34 пенні

Медаль — З марки

Люстерко (з рубінами) — 5 марок