Анастасія Кушнерук - Країна музики. Поринемо разом у казку

Король, почувши це запитання, став червоний від злості.

– Це неправда! Він, напевно, так сказав, щоб посіяти сумнів та вчинити бунт! З сьогоднішнього дня я забороняю вам – нотам- розмовляти із жителями мого королівства. А якщо хтось порушить дану постанову, то його чекатиме кімната тиші! – вигукнув король.

Нотці До та Ре більше нічого не залишалося, як сказати :

– Так, Ваша Величносте.

Після цих слів король Шум змінився на обличчі та наказав організувати бенкет на честь нот і нагородити їх дорогоцінностями, які б шуміли під час ходьби.

Коли закінчився бенкет, нота Ре підійшла до ноти До і промовила:

– Король Шум став таким лихим після твого запитання, я його раніше ніколи таким не бачила.

– Я також, – сказала нота До, важко зітхнувши. А нотка Ре продовжила:

– Я вже багато разів бачила сльози на очах у підданих короля, і коли я говорила про них королю, він пояснював що це сльози щастя. А я ніколи не запитувала у самих жителів королівства. І сьогодні після твого питання і реакції короля на нього у мене виникають сумніви щодо сліз радості.

– А хочеш, я тебе познайомлю із тим хлопчиком? – запитала нотка До.

– Так, звичайно, – відповіла нота Ре.

Ось так за довгий час ноти До та Ре просто гомоніли, а не шуміли. І завдяки цьому вони почули один одного і вирішили шукати правду разом, не зважаючи на заборону короля Шума.

А яка саме вібулася розмова з Композитором, ми дізнаємося у іншому розділі.

Наступного дня із самого ранку ноти До та Ре зібралися до хлопчика Композитора. Йшли вони тихенько (чому навіть самі дивувалися) і маловідомими шляхами, щоб ніхто не знав, куди саме вони прямують. На жаль, їх вчорашню розмову хтось підслухав і тепер за ними непомітно йшли незапрошені гості, та нотки про це не здогадувалися.

– Привіт, а ми до тебе у гості, – сказала нотка До у червоному вбрані Композитору.

– Ми? – перепитав хлопчик.

І тут з-за спини нотки До визирнула нотка Ре у оранжевій сукні і промовила:

Ми – це нотка До та я, нотка Ре. Будемо знайомі.

Тут на декілька секунд запанувала тиша, яку порушила До:

– У нас до тебе є справа. Вчора король Шум нас викликав, щоб ми відзвітували про виконання його нового указу.

– Я розповіла, що у підданих на очах сльози, а король зробив висновок, що це від радості, який приносить шум, – повідомила нота Ре і продовжила: – Але після того, як я мала розмову із нотою До, я сумніваюся, що це сльози радості. Розкажи нам, будь ласка, як все насправді, тому що ми знаємо тільки те, що хоче король.

І Композитор почав розповідати, що ж насправді відбувається…

– Зазвичай жителі королівства стараються сидіти вдома із закритими вікнами, щоб шум не так було чути. Вони закладають у вуха вату, коли йдуть на вулицю. Через шум ми не можемо під час розмови почути один одного. До того ж усі підані королівства не можуть пожалітися, тому що це заборонено наказом, який видав король Шум «Король Шум забороняє жалітися на шум».

Зупинившись у розповіді на секунду, хлопчик сумно продовжив:

– І якщо раніше вата у вушках рятувала хоч трішки від шуму, то тепер ні… У всіх, кому потрібно вийти в справах на вулицю, після декількох хвилин перебування надворі починає боліти голова аж до сліз.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.