Эрин Хантер - Здіймається буря

— Я поки не маю учнів. То новачка Білошторма. Її звати Яснолапка.

Тепленький легіт шарудів листям у кронах дерев. Вогнесерд повернувся на шум. Ця несподівана зустріч роззброїла його, зробила беззахисним. Згадавши про загрозу Тигрокігтя та його банди, він обережно роззирнувся підліском.

— Що ти тут робиш, Круколапе? — суворо запитав воєвода.

Круколап, який здивовано вивчав Піскошторму поглядом своїх бурштинових очей, озирнувся.

— Тебе шукаю.

— Справді? Чому?

Вогнесерд знав, що без вагомої причини Круколап не повернувся б до лісу. Молодий чорний котик жив у вічному страху після того, як випадково став свідком убивства Рудохвоста, тодішнього воєводи Громового Клану. Рудохвоста вбив Тигрокіготь, а потім спробував позбутися ще й Круколапа, намагаючись змусити його замовкнути. Вогнесерд із Сіросмугом допомогли другові втекти. Відтоді Круколап жив на фермі Двоногів із Ячменем, іще одним самітником — котом, який не був ані кицюнею, ані членом жодного з лісових Кланів. У Круколапа явно була дуже вагома причина для того, щоб повернутися в угіддя свого старого ворога. Зрештою, йому нізвідки було дізнатися, що Тигрокігтя викрили і вигнали із Клану. На думку Круколапа, Тигрокіготь досі ще був воєводою.

Чорний котик неспокійно смикнув хвостом.

— На межі наших угідь оселився кіт, — почав він.

Вогнесерд розгублено витріщився на нього, тож Круколап спробував пояснити:

— Я його на полюванні знайшов. Він був зляканий і гадки не мав, де опинився. Багато не сказав, але запах у нього був Громового Клану.

— Громового Клану? — перепитав Вогнесерд.

— Я запитав, чи він прийшов через височини, але бідолаха й сам не знав, що й до чого. І я просто відвів його до гнізда Двоногів, де він, як каже, мешкав.

— То він кицюня? — недовірливо перепитала Піскошторма чорного кота. — Ти певен, що там був запах Громового Клану?

— Та ж не забув я свій рідний запах, — різко заперечив Круколап. — І на звичайну кицюню він схожий не був. Насправді скидалося на те, що його не дуже тішить перспектива повернутись до своїх Двоногів.

У Вогнесерда в животі замлоїло радісним передчуттям, проте він змусив себе мовчати, поки Круколап сам усього не скаже.

— Мені цей запах не давав спокою. Я пішов до гнізда Двоногів, щоби знову поговорити з котом, але він тоді саме був усередині. Я спробував поговорити з ним крізь вікно, але Двоніг мене відігнав.

— Якого кольору був той кіт? — Вогнесерд відчув на собі пильний погляд Піскошторми.

— Білого, — відповів Круколап. — Мав пухнасту білу шубку.

— Але… це ж на Хмаролапа схоже! — першою озвалась Яснолапка.

— Ви його знаєте? — нявкнув Круколап. — То все правильно? Він із Громового Клану?

Вогнесерд заледве розчув слова Круколапа. Хмаролап був у безпеці! Він почав намотувати кола, відчуваючи, як йому аж лапи зводить від щастя.

— З ним усе добре? Що він казав?

— Н-ну, — затнувся Круколап, вертячи головою, щоб не зводити погляду з Вогнесерда, який усе ходив колами. — Як я вже казав, він був геть розгублений.

— І не дивно. Хмаролап раніше не виходив за межі Громових угідь, — воєвода усе нетерплячіше бродив навколо Піскошторми та Яснолапки. — Він іще й біля Високих Каменів не бував. Звідки ж йому було знати, що він геть недалечко від дому?

Піскошторма кивнула, а Круколап додав:

— Тоді ясно, чому він був такий згорьований. Певно, думав…

— Згорьований? — Вогнесерд нараз зупинився. — Чому? Хмаролап був поранений?

— Ні, ні, — швиденько нявкнув Круколап. — Просто виглядав, як купка нещастя. Я думав, він трохи зрадіє, коли покажу йому дорогу до гнізда Двоногів, але це його не дуже втішило. Ось тому я, власне, і йшов до тебе.

Вогнесерд опустив погляд, не уявляючи, що й думати. Увесь цей час він переконував себе, що Хмаролап знайде щастя у новому житті, навіть якщо вони ніколи більше не побачать одне одного.

Круколап невпевнено кліпнув.

— Я правильно зробив, коли прийшов сюди? — нявкнув він. — Чи це… гм… Хмаролапа вигнали із Клану?

Вогнесерд понуро перехопив його погляд. Чорний котик важив життям, коли прийшов сюди, — він заслуговував бодай пояснення.

— Хмаролапа з лісу викрали Двоноги, — почав Громовий воєвода. — Він мій новак і племінник. Зник щось зо чверть повні тому. Я… я вже думав, що більше його не побачу.

Піскошторма запитально глянула на Вогнесерда.

— А чого це ти думаєш, що побачиш його? Він живе на землях Круколапа з Двоногами.