Джоан Ролінґ: Гаррі Поттер і келих вогню

— Підсунь мене ближче до вогню, Червохвосте. Френк прихилився до дверей правим вухом, яким чув трохи краще. Дзенькнула пляшка, яку поставили на щось тверде, а тоді глухо зарипіло важке крісло, що його поволокли по підлозі. Френк мигцем побачив спину дрібного чоловіка, що штовхав крісло. Одягнений він був у довгу чорну мантію, а на тімені блищала лисина. Потім він знову зник з поля зору.

— А де Наджіні? — поцікавився холодний голос.

— Я... я н-не знаю, мій пане, — нервово відповів перший голос. — Либонь, оглядає будинок...

— Подоїш її перед сном, Червохвосте, — звелів другий голос. — Я вночі захочу їсти. Подорож мене страшенно виснажила.

Наморщивши чоло, Френк прихилив ще ближче до дверей своє праве вухо, намагаючись нічого не пропустити. Якусь хвилю панувала мовчанка, а тоді чоловік, якого називали Червохвіст, заговорив знову.

— Мій пане, дозвольте запитати, як довго ми тут пробудемо?

— Тиждень, — озвався холодний голос. — Або й довше. Це місце доволі зручне, а наш план іще не готовий. Безглуздо починати, поки не завершиться Кубок світу з квідичу.

Френк устромив у вухо свого гачкуватого пальця й покрутив ним. У вусі зібралося забагато сірки, тому, мабуть, йому й причулося чудернацьке слово "квідич".

— Ку... Кубок світу з квідичу, мій пане? — перепитав Червохвіст. (Френк задлубав пальцем у вусі ще енергійніше). — Д-даруйте, але... я не розумію... навіщо нам чекати, доки завершиться Кубок світу?

— Тому, бовдуре, що зараз сюди з'їжджаються чарівники з цілого світу, і кожна нишпорка з Міністерства магії буде, як навіжена, винюхувати наймізерніші ознаки чогось незвичайного, перевіряючи всіх по сто разів. Вони просто одержимі манією приховати все від маґлів. Тому нам слід зачекати.

Нарешті Френк перестав длубатись у вусі. Цього разу він виразно почув слова "Міністерство магії" , "чарівники" та "маґли" . Очевидно, кожне з них мало якесь потаємне значення, а Френк знав лише два типи людей, що спілкуються подібним чином — шпигуни та злочинці. Він міцніше стис костура і прислухався ще уважніше.

— То ваша світлість таки не передумали? — тихенько запитав Червохвіст.

— Звісно ж, не передумав, Червохвосте. — У холодному голосі тепер вчувалися погрозливі нотки.

Після короткої паузи Червохвіст заговорив знову. Слова вилітали з нього так поспішно, мовби він примушував себе викласти все до того, як утратить самовладання.

— Це можна зробити й без Гаррі Поттера, мій пане.

Знову пауза, цього разу трохи довша, а тоді...

— Без Гаррі Поттера? — м'яко видихнув другий голос. — Зрозуміло...

— Мій пане, я це кажу не від турботи за хлопця! — вигукнув Червохвіст писклявим голоском. — Він для мене ніхто, абсолютний нуль! Просто, якби ми використали іншого чарівника чи відьму... будь-кого... то все можна було б здійснити значно скоріше! Якби ви дозволили мені вас покинути хоч на короткий час — ви ж знаєте, як чудово я вмію маскуватися — я був би тут уже за якихось два дні з відповідною особою.

— Я можу скористатися іншим чарівником, — м'яко вимовив другий голос, — це правда...

— Мій пане, в цьому справді є сенс, — полегшено зітхнув Червохвіст. — Дістатися до Гаррі Поттера буде вкрай важко, його так добре охороняють...

— То ти зголошуєшся знайти йому заміну? Цікаво... може, тобі набридло мене доглядати, Червохвосте? Чи, може, твоя пропозиція відмовитися від мого плану — ніщо інше, як спроба від мене втекти?

— Мій пане! Я... я й гадки не мав від вас тікати, що ви...

— Не бреши мені! — засичав другий голос. — Я завжди все відчуваю, Червохвосте! Ти шкодуєш, що взагалі до мене повернувся. Я тобі бридкий. Я бачу, як ти здригаєшся, коли дивишся на мене, відчуваю, як тебе пересмикує, коли ти торкаєшся до мене...

— Ні! Моя відданість вашій світлості...

— Твоя відданість — це тільки страх. Тебе б тут не було, якби ти мав куди податися. Але як я виживу без тебе, якщо мене щокілька годин потрібно годувати? Хто доїтиме Наджіні?

— Мій пане, вигляд у вас значно здоровіший...

— Брехун, — видихнув другий голос. — Я не здоровіший, а кілька днів на самоті відберуть у мене й ті рештки здоров'я, які я зберіг усупереч твоєму бездарному доглядові. Замовкни!

Червохвіст, котрий щось нерозбірливо бурмотів, одразу замовк. Кілька секунд Френк не чув нічого, окрім потріскування вогню в каміні. А тоді другий голос заговорив пошепки, майже зашипів.

— Я маю вагомі підстави, щоб використати саме цього хлопця. Я це тобі вже пояснював. Нікого іншого я не шукатиму. Я чекав тринадцять років. Ще кілька місяців нічого не важать. А щодо його охорони... я впевнений, що мій план спрацює. Все, чого я потребую від тебе, Червохвосте — це трохи твоєї відваги. І ти цієї відваги нашкребеш, бо інакше відчуєш усю силу гніву Лорда Волдеморта...