Павло Курило - Мамай і млин

Котько, зачувши голос дядька Свирі, незадоволено засопів над своїм скарбом, – коробочкою, набитою рибальськими гачками, саморобними поплавками і позаплутуваною волосінню. Ну що таке? Знову кудись накаже їхати. Хлопець замружився і прикусив з досади губу. Та куди там їхати, велосипед же того… Не треба було тоді сперечатись, – рама витримає, витримає. Не витримала, тріснуло вуглеволокно, акурат по шву… ех, шкода велосипеда. Коли Свиря вдруге гукнув, хлопець клацнув кришкою коробки і подався на голос дядька. Попри тин саду, чиркаючи тонким прутиком по спинах лопухів.

– Дажбог в поміч. А що там таке, дядьку?

– Дажбоже й тобі, гуляка. Знову щось хитре та немудре задумав?

– Та що ви, дядьку Свиря. Якщо щось, так зразу я?

– Я ж тебе розбишаку знаю, – примруживши очі, сказав старий. Та по всьому було видно, що Старійшина не налаштований сваритись, і хлопець ні на мить не напружився, легко помахуючи при нозі прутиком.

– Є до тебе справа, козаче, – так Свиря зазвичай звертався до хлопця, коли треба було зробити щось важливе. Хлопчина одразу ж розпростував плечі і насторожився.

– Ти, Котько, – старий підійшов до хлопця, стриженого «під миску», і поклав по-панібратськи тому руку на плече, – знаєш, що служив я… У таких військах служив, що й розповідати не можна.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.