Стивен Кинг - Доктор Сон

Він дістав мобільний і цього разу натиснутий ним швидкісний набір адресувався Розі. Вона відповіла аж тоді, коли він уже примирився з тим, що доведеться залишити повідомлення. Голос у неї був млявий, вимова глейка. Трохи схоже було, ніби говориш із п’яною.

— Розі? Що з тобою?

— Ця дівчина напаскудила мені на дрібку більше, ніж я очікувала, але я в порядку. Я її більше не чую. Скажи мені, що ти її вхопив.

— Авжеж, і вона тут солодко спить, але в неї є друзі. Я не бажаю з ними зустрітися. Я негайно вирушаю в західному напрямку, і в мене геть нема часу марудитися з мапами. Мені потрібні другорядні дороги, які проведуть мене через Вермонт до Нью-Йорка.

— Я посаджу на це Лакузу Сліма.

— Розі, тобі треба негайно послати когось на схід, щоб зустріли мене, і з будь-чим, що ти зумієш десь вихопити, щоби тримати цю Малу Міс Нітрогліцерин умиротвореною, бо в самого мене лишилося мало. Подивися серед запасів Горіха. Він мусив був мати щось …

— Не вчи мене моєї справи, — відрубала вона. — Лакуза координуватиме все. Ти дізнався достатньо, щоб уже братися до діла?

— Так. Розі, мила моя, та пікнікова зона була пасткою. Це мале дівчисько обшахрувала нас на лайно. Що, як її друзі викличуть копів? Я їду на старому «Ф-150» [356] «F-150» — найпоширеніший пікап у США, різноманітні модифікації якого випускаються з 1948 р. з парою зомбі поряд зі мною в кабіні. Це все одно, що я мав би в себе на лобі татуювання ЛЮДОЛОВ.

Але на устах його грала усмішка. Хай йому чорт, але він усміхався. На іншому кінці зависла пауза. Крук сидів за кермом у гаражі Стоунів, чекав.

Нарешті Роза сказала:

— Якщо побачиш позаду сині блимавки або заблокований шлях попереду себе, задуши дівчинку і висмокчи з неї духу стільки, скільки встигнеш, поки вона конатиме. Потім здавайся. Ми подбаємо про тебе перегодом, ти сам це знаєш.

Тепер настала черга Крука взяти паузу. Нарешті він промовив:

— Ти упевнена, що це був би правильний напрямок дій, дорога моя?

— Упевнена. — Голосом, немов це говорить камінь. — Вона винна у смерті Джиммі, Горіха і Зміїного Жала. Я в скорботі за ними усіма, але найгірше журюся за Енді, бо я сама її Навернула, і вона лише почала куштувати смак життя. А ще ж є Сарі…

Вона обірвала себе зітханням. Крук не промовив нічого. Насправді тут не було чого казати. Енді Стайнер перебувала з багатьма жінками у перші свої роки з Правдивими — нічого дивного, дух завжди робив новобранців особливо хтивими, — але останні десять років вони з Сарою Картер жили парою, і були віддані одна одній. Енді здавалася радше дочкою Тихої Сарі, аніж її коханкою.

— Сарі безутішна, — сказала Роза, — і Чорноока Сузі не менше побивається за Горіхом. Те мале дівчисько відповість за цих трьох, яких вона забрала від нас. Тим чи іншим чином, а її мугирське життя добігло кінця. Є ще питання?

Крук не мав жодного.

Ніхто не звернув жодної особливої уваги на Татка Крука і його задріманих пасажирів, коли вони полишали Енністон по Старому шосе Гранітного штату, [357] «Гранітний штат» — неофіційне прізвисько багатого на кам’яні поклади і стародавні кар’єри Нью-Гемпширу, яке часто використовується в символіці цього штату разом з його офіційним гаслом: «Живи вільним або помри»; Старе шосе — «Route 171», місцева дорога завдовжки 24 км в Озерному районі, яка веде зі сходу на захід. прямуючи на захід. За нечисленними, вартими уваги винятками (гостроокі старі леді та маленькі діти з них найгірші), Мугирська Америка залишалася вражаюче неспостережливою навіть на дванадцятому році Темної Епохи Тероризму. «Якщо ти щось помітив, скажи щось» [358] Гасло, яке з 1990-х використовувалося Транспортним департаментом штату Нью-Йорк для залучення пасажирів до участі в заходах безпеки, стало загальнонаціональним після терористичних атак 11 вересня 2001 р. — збіса доречне гасло, але спершу треба бодай щось помітити.

На той час як вони перетнули кордон Вермонту, вже смеркнулось, і зустрічні машини бачили тільки фари Крука, які він навмисно залишав ввімкнутими на дальнє світло. Вже тричі встиг зателефонувати Лакуза Слім, інформуючи його про дороги. Здебільшого то були бічні шляхи, багато з них ніяк не позначені. Лакуза також повідомив Крука, що Дизель Даґ, Брудний Філ і Енні Фартушок уже вирушили в путь. Їдуть вони на «Каприсі» випуску 2006 року, який виглядом схожий на собаче гузно, але має чотири сотні коней в себе під капотом. Перевищення швидкості не проблема; у них посвідчення агентів нацбезпеки, які розчистять їм шлях по всьому фронту, дякувати покійному Джиммі Арифметиці.