Ден Браун - Точка Обману

Безшумний чорний гелікоптер.

Творці шпигунських теорій та конспірологи аж казилися через ці вертольоти. Дехто стверджував, що чорні вертушки були доказом існування «Штурмовиків нового світового порядку» під командуванням ООН. Інші заявляли, що то не гелікоптери, а безшумні зонди прибульців. А ті, кому вдалося побачити «кайови», що летіли в нічному небі щільним бойовим порядком з увімкненими вогнями, прийняли їх за набагато більший літальний апарат — літаючу тарілку зі здатністю до вертикального підйому й посадки.

Вони знову помилилися. Але військовим подобалися такі помилки.

Під час останнього таємного завдання Дельта-Один літав на «кайові», оснащеній найновішою та найсекретнішою військовою технологією США — хитромудрим голографічним пристроєм, що дістав назву «дим та дзеркала», тобто голографічні картинки, «намальовані» в небі над територією супротивника. «Кайова», на якій летів Дельта-Один, використовувала цю технологію для створення над зенітними установками ворога зображень військових літаків США. Зенітники впадали в паніку і вчиняли безладну стрілянину по примарах, що над ними кружляли. А коли у них закінчувалися боєприпаси, на завдання виходили справжні літаки.

Коли спецназівці піднялися над злітною смугою, у вухах Дельти-Один і досі лунали слова контролера: Ви отримали іншу ціль. Це звучало принизливою недооцінкою — зважаючи на високий статус майбутньої жертви. Однак Дельта-Один нагадав собі, що його робота — не ставити запитання, а виконувати накази. Його команда отримала завдання, і вони мали виконати його відповідно до вказаного методу — хоч би яким шокуючим цей метод не був.

Чорт, дуже хотілося б сподіватися, що контролер упевнений, що робить правильний крок.

Піднявши «кайову», Дельта-Один спрямував її на південний захід. Він кілька разів бачив Меморіал Рузвельта, але з повітря — ще ніколи.

— Отже, першим цей метеорит знайшов канадський геолог? — здивовано спитала Габріель Еш, незмигно дивлячись на програміста Кріса Гарпера. — І цей канадець уже помер?

Гарпер похмуро кивнув.

— А ви вже давно про це знаєте? — суворо спитала вона.

— Тижнів зо два. Директор та Марджорі Тенч знали, що після того, як вони змусили мене давати неправдиві свідчення на прес-конференції, дороги назад у мене немає. І тому розповіли, як насправді було знайдено метеорит.

Супутник-сканер не має жодного стосунку до знахідки! Габріель і гадки не мала, куди виведе ця інформація, але в її вибуховості вона не сумнівалася. Що ж, це погана новина для Марджорі Тенч. І чудова — для сенатора.

— Як я уже казав, — продовжив Гарпер із похмурим виглядом, — насправді метеорит знайшли завдяки перехопленому радіосигналу. Ви що-небудь знаєте про програму під назвою INSPIRE?

Габріель не змогла пригадати.

— Якщо коротко, — сказав Гарпер, — то це низка наднизькочастотних радіоприймачів біля Північного полюса, що фіксують звуки землі — плазменно-хвильове випромінювання полярного сяйва, широкодіапазонні імпульси блискавок і таке інше.

— Зрозуміло.

— Кілька тижнів тому радіоприймачі програми INSPIRE зафіксували випадкову передачу з острова Елсмір. То канадський геолог кликав на допомогу, використовуючи наднизьку частоту. — Гарпер на мить замовк. — Насправді ця частота була такою низькою, що жодне інше устаткування, окрім насівських спеціальних радіоприймачів, її не могло прийняти. І ми припустили, що геолог таким чином навмисне збільшував довжину хвилі.

— Не зрозуміла?

— Тобто здійснював передачу на наднизькій частоті, щоб покрити максимальну відстань. Не забувайте, що цей чоловік перебував бозна-де і тому, найпевніше, його б не почули, якби він передавав сигнали на стандартній частоті.

— А про що йшлося в його повідомленні?

— Та передача була короткою. Канадець сповістив, що займався скануванням криги на льодовиковому шельфі Мілна і зафіксував аномально високу щільність. Тоді він припустив, що то гігантський метеорит. Але під час виконання досліджень він потрапив у бурю. Геолог повідомив свої координати і попросив надати порятунок. Насівсвкий пункт стеження послав на порятунок літак з військової бази в Туле. Вони шукали його багато годин і нарешті знайшли — за багато миль від початково вказаних координат. Він лежав мертвий на дні розщелини — разом зі своїми собаками та саньми. Вочевидь, він спробував утекти від бурі, але його засліпила хурделиця, він збився з дороги і впав у розщелину.