Ден Браун - Втрачений символ

Спираючись на це підґрунтя, Кетрін Соломон зробила у своїх дослідженнях величезний стрибок вперед, довівши, що «сфокусована думка» може справляти вплив буквально на все — швидкість зростання рослин, напрямок руху риби у акваріумі, спосіб поділу клітин у чашці Петрі, синхронізацію окремо рухомих систем та хімічні реакції у власному тілі. Навіть кристалічна структура новоутворених твердих тіл — і та зазнавала мутацій під впливом людського розуму: Кетрін створила прекрасні симетричні кристали льоду шляхом «опромінювання» позитивними думками замерзлої води у склянці. Неймовірно, але закономірним було і зворотне явище: коли вона опромінювала воду негативними, «забрудненими» думками, то кристали замерзали хаотично та уривчасто.

Людська думка в буквальному значенні мала здатність перетворювати фізичний світ.

Експерименти Кетрін ставали дедалі сміливішими, а їх результати — іще більш приголомшливими. Її робота в цій лабораторії беззаперечно довела, що вираз «дух панує над матерією» є не якоюсь самозаспокійливою мантрою нової доби. Розум і справді мав здатність змінювати стан самої матерії, і найголовніше — він мав здатність спонукати фізичний світ рухатися у конкретному напрямку.

Ми — володарі нашого всесвіту.

На субатомному рівні Кетрін продемонструвала, що частки фізичної речовини виникали і зникали лише залежно від її прагнення їх спостерегти. У певному значенні її бажання побачити частку і спричинялося до утворення самої частки. Гайзенберґ іще кілька десятиліть тому натякнув на існування такого явища, а тепер воно стало фундаментальним принципом ноетичної науки. Як сказала Лін Мактагарт, «жива свідомість якимось чином стає тим впливом, що перетворює певну можливість на певну реальність. Найголовнішим чинником творення нашого всесвіту є свідомість, що його спостерігає».

Однак найдивовижнішим аспектом роботи, виконаної Кетрін, стало усвідомлення того, що здатність розуму чинити вплив на фізичний світ можна скоригувати і покращити практичним застосуванням цієї здатності. Інтенційного впливу можна навчитися. Як і медитація, фокусування сили «думки» і вміння нею керувати потребує практичних занять. Навіть більше — дехто народився з більш розвиненими здібностями в цій сфері, аніж решта. І впродовж усієї історії людства саме ці нечисленні індивідууми ставали істинними володарями.

Це і є відсутня ланка між сучасною наукою та містикою древніх.

Кетрін навчилася цього від свого брата, Пітера, і тепер, коли вона подумки повернулася до нього, її знову накрила хвиля зростаючої тривоги. Наблизившись до дверей наукової бібліотеки, Кетрін зазирнула всередину. Там нікого не було.

Ця бібліотека являла маленький читальний зал — два простих крісла фірми «Моріс», дерев’яний стіл, два торшери та на всю стіну зроблені з червоного дерева полиці з п’ятьма сотнями книжок. Тут Кетрін і Пітер зібрали свої улюблені тексти різної тематики — від фізики елементарних часток до древнього містицизму. Їхня колекція зросла і перетворилася на еклектичний сплав старого й нового... передового та історичного. Більшість книжок Кетрін мала такі назви, як «Квантова свідомість», «Новітня фізика» та «Принципи нейтральної науки». Книжки її брата вирізнялися давнішими, більш езотеричними назвами на кшталт «Кібаліон», «Зогар», «Танцюючі володарі By Лі» або, приміром, «Переклад шумерських табличок з Британського музею».

«Ключ до нашого наукового майбуття, — часто казав їй брат, — схований у нашому минулому». Пітер, який все життя вивчав історію, точні науки та містику, першим спонукнув Кетрін збагатити університетські знання розумінням філософії раннього герметизму. Їй було лише дев’ятнадцять, коли Пітер заронив у неї іскру інтересу до зв’язку між сучасною наукою та древньою містикою.

— Нумо, скажи мені, Кетрін, — спитав якось він, коли вона приїхала на канікули після другого курсу Йельського університету, — що із теоретичної фізики читають зараз представники майбутньої еліти?

Кетрін, стоячи в родинній бібліотеці, що повнилася книжками, слово в слово переказала йому список рекомендованої літератури.

— Що ж, вражає, — оцінив брат. — Ейнштейн, Бор та Хокінґ [10] Стивен Хокінґ (нар. 1942) — один з найвпливовіших фізиків-теоретиків сучасності, що обстоює думку про вдосконалення людини за допомогою науково-технічних засобів (сам вчений через параліч прикутий до інвалідного візка і розмовляє за допомогою синтезатора мовлення). — це генії сучасності. А чи не читаєш ти когось зі стародавніх авторів?