Ден Браун: Втрачений символ

Кетрін глянула на номер абонента — і глибоко зітхнула. А потім заправила волосся за вуха і вмостилася в авто, щоб відповісти на дзвінок.

За шість миль від неї Малах ішов коридором Капітолію, притиснувши до вуха мобільник. І терпляче чекав відповіді на дзвінок.

Нарешті почувся жіночий голос.

— Алло?

— Нам знову треба зустрітися, — сказав Малах.

Довга пауза.

— Все гаразд?

— Я маю нову інформацію, — відповів Малах.

— Розкажіть.

Малах глибоко вдихнув.

— Це стосовно того, що, як вважає ваш брат, сховане тут, в окрузі Колумбія...

— Ну і?..

— Його можна знайти.

— Ви хочете сказати, що... що та річ справді існує? — спантеличено спитала Кетрін.

Малах посміхнувся сам собі.

— Інколи трапляється, що легенда, яка живе сторіччями, живе не просто так...

— А чи можна ближче під’їхати? — Роберт Ленґдон відчув раптову хвилю тривоги, коли водій припаркував авто на Першій вулиці, за добрячу чверть милі від будівлі Капітолію.

— Боюся, що ні, — відповів водій. — Ви ж знаєте — діє закон про внутрішню безпеку. Тепер не дозволено ставити авто біля важливих споруд. Вибачте, сер.

Ленґдон поглянув на годинник і з подивом побачив, що вже за десять хвилин сьома. Вони втратили багато часу, оминаючи будівництво в зоні Національної алеї. До його лекції лишалося десять хвилин.

— Погода змінюється, — мовив водій, вискочивши з авто, щоб розчинити Ленґдонові дверцята. — Вам доведеться поквапитися. — Професор простягнув руку за гаманцем, щоб віддячити водієві, але той відмахнувся. — Ваш господар заходу вже додав до моєї платні щедрі чайові.

«Так схоже на Пітера», — подумав Ленґдон, забираючи речі з сидіння.

— Ну, тоді дякую, що підвезли.

Коли Ленґдон дістався до найвищої точки граціозно вигнутого під’їзного майданчика, що спускався до нового «підземного» входу для відвідувачів, впали перші краплини дощу.

Гостьовий центр Капітолію був суперечливим проектом і обійшовся у величезну суму. Писали, що це просторе підвальне приміщення, яке називали справжнім підземним містом, певним чином могло навіть скласти конкуренцію Диснейворду [7] «Всесвітній центр відпочинку Волта Диснея» — найбільший у світі центр розваг, що складається з чотирьох тематичних парків, двох аквапарків та безлічі готелів, ресторанів і торговельних центрів. . Величезний зал площею півмільйона квадратних футів [8] 4,6 га. для виставок, ресторанів та конференц-холів.

Ленґдонові кортіло побачити його, але він не передбачав, що доведеться так довго іти пішки. Небеса кожної миті загрожували розверзнутися потоками води, тому професор побіг підтюпцем, ковзаючи мокасинами по мокрому бетону. «Я ж вдягався для лекції, а не для спринтерських змагань під дощем!»

Ленґдон збіг униз, хапаючи ротом повітря, потім проштовхнувся в обертальні двері і на хвилину зупинився в фойє, щоб відсапатися та струсити з себе краплини дощу. І нарешті підвів очі, щоб оглянути нещодавно збудоване приміщення.

«Що ж, і справді вражаюче».

Гостьовий центр Капітолію був зовсім не таким, яким він його уявляв. Через те що центр був спорудою підземною, Ленґдон трохи побоювався туди заходити. Колись у дитинстві з ним трапився нещасний випадок: йому довелося мало не добу просидіти на дні глибокого колодязя, тому в Ленґдона на все життя лишилася стійка відраза до замкнутого простору. Але підземний зал, що перед ним відкрився, був якийсь... якийсь граціозно-повітряний, чи що. Світлий та просторий.

На величезній скляній стелі висіли шикарні світильники, що кидали тьмяне світло на приміщення, що виблискувало перламутром.

За інших, нормальних, умов Ленґдон провів би тут цілу годину, захоплено розглядаючи архітектурні деталі, але тільки не зараз, коли до початку врочистостей залишалося всього п’ять хвилин. Тож він нагнув голову і притьмом кинувся через вестибюль до контрольно-пропускного пункту та ескалаторів. «Розслабся і заспокойся, — сказав він собі. — Пітер знає, що ти невдовзі прийдеш. І запланована подія без тебе не розпочнеться».

На пункті пропуску він приязно побазікав з молодим охоронцем-латиноамериканцем, випорожнюючи свої кишені та знімаючи антикварний годинник.

— Мікі-Маус? — з веселим здивуванням спитав охоронець.

Ленґдон кивнув, уже давно призвичаївшись до подібних запитань. Цей колекційний варіант годинника з Мікі-Маусом подарували йому батьки на дев’ятий день народження.