Ростислав Самбук - Ювелір з вулиці Капуцинів

Здесь есть возможность читать онлайн «Ростислав Самбук - Ювелір з вулиці Капуцинів» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1966, Издательство: Радянський письменник, Жанр: Политический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ювелір з вулиці Капуцинів: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ювелір з вулиці Капуцинів»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Власник фешенебельного ювелірного магазину Карл Кремер — своя людина у вищих колах гітлерівської адміністрації. Але ні шеф гестапо, ні губернатор дистрикту не підозрюють, що під цим іменем діє радянський розвідник. А тим часом ювелір з вулиці Капуцинів натрапляє на слід таємної атомної лабораторії, в якій провадяться експерименти по виготовленню найсекретнішої зброї. У смертельному двобої з гестапівцями Петро Кирилюк (Кремер) здобуває дуже важливі відомості. Гітлерівська служба безпеки розшукує сміливця…
“Роман Ростислава Самбука побудований на гранично напружених ситуаціях, колізіях, сповнених драматизму епізодах. І про кожен із них читач скаже: “Так могло бути”. От ця вірогідність і є одною з найкращих якостей роману “Ювелір з вулиці Капуцинів”. Так оцінив цей твір відомий майстер пригодницького жанру Юрій Дольд-Михайлик.

Ювелір з вулиці Капуцинів — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ювелір з вулиці Капуцинів», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Вони не могли далеко втекти! — вигукнув і побіг до кущів, де причаїлись партизани.

Чоловік, який лежав поруч з Кремером, підняв автомат. Карл озирнувся — невже це Богдан? Думав побачити його тут, мріяв про цю зустріч, а побачивши — не повірив.

“Не стріляй, — хотів попередити. — Треба взяти живими!” Та не встиг: автомат затрусився, випльовуючи вогонь, і Харнак упав обличчям у траву. Зацокотіли ще автомати — здавалося, стріляв увесь ліс, — і ті четверо біля “хорха” підняли руки вгору. За фірою підвелось двоє хлопців з автоматами.

— Кидай зброю! — наказав один з них, і есесівці слухняно поклали автомати на землю.

Богдан підвівся, побіг між деревами і раптом упав, як підтятий. Куля відщепила тріску від сосни над самою головою Кремера. Богдан дав коротку чергу й кинувся туди, де лежав Харнак. Пригнувся, скочив убік. Знов тишу розколов пістолетний постріл, та Богданові на якусь мить раніше вдалось прикладом одвести руку гауптштурмфюрера. Насів на Харнака, викрутив йому руки. Передихнувши, підняв його за комір і поставив на ноги.

— Добрий день, гер гауптштурмфюрер, — мовив. — Ніколи не гадав, що ось так доведеться зустрінутись…

Харнак зацькованим вовком дивився на партизанів, які виходили на поляну. Побачивши серед них Кремера, здивовано блимнув очима.

— Нічого не розумію, — запитав, — а ви як потрапили сюди? Де вас взяли?

— Овва! — не втримався Богдан. — Бачу, тут збирається невеличка компанія старих знайомих. Приємна зустріч, чи не правда, гер гауптштурмфюрер? Не вистачає лише кави…

Він підійшов до Карла, вони міцно обнялись.

— Який я радий… — прошепотів Карл, та не закінчив, відчувши, як підкотився до горла клубок.

Харнак дивився на нього перелякано.

— Кремер, невже ви?.. — мовив, відступивши на кілька кроків.

— А ви ще не зрозуміли?

— Але ж сам губернатор… — почав Харнак, та враз все зрозумів і скривився, наче його вдарили. — Спритно ж ви нас обдурили.

— Одведіть його! — наказав Богдан партизанам і пояснив Карлу: — Дорошенко призначив мене старшим… — І, хотів цього чи ні, усміхнувся задоволено, не приховуючи гордості, що на нього так зважають у загоні. — Бережіть гауптштурмфюрера, як зіницю ока, — додав. — Це — важлива птиця!

Минула зима сорок третього — сорок четвертого років. Це була передостання воєнна зима. Пройшла вона для групи Карла Кремера непомітно — у повсякденних клопотах. Штеккер виявився незамінною людиною: він мав доступ до інформації, котра дуже цікавила командування Радянської Армії, і Галкін регулярно двічі на тиждень виходив у ефір. Тепер вони врахували колишні помилки — запеленгувати рацію було неможливо: Федько весь час міняв місце передачі. Одного разу послав в ефір повідомлення навіть з-під носа гестапівців — Карл Кремер сидів у вітальні фрау Ірми, а в машині, котра стояла біля особняка губернатора, Галкін вистукував.

Риска, крапка, крапка… Риска, крапка, риска… Риска, крапка, риска… ДКК.

Це була важка для Заремби зима. Після арешту вуйка Дениса заново налагоджували роботу підпільної друкарні. Клопоти, зв’язані з розшукуванням паперу, фарби для ротатора, забирали багато часу і енергії. Крім того, для друкарні треба було знайти надійне приміщення. Кожен крок вимагав тверезих розрахунків, суворої конспірації і мудрої передбачливості.

Після довгих роздумів Євген Степанович вирішив створити друкарню на квартирі у модного жіночого кравця Олексія Павловича Мисика. Заремба добре знав його ще за часів спільної роботи в КПЗУ і був певен, що Мисик погодиться на його пропозицію. Олексій Павлович шив переважно для дружин гітлерівських військових і комерсантів, які наїхали до міста. Його навряд чи хтось запідозрить. До того ж, квартира у нього велика, а живуть тільки вдвох з дружиною. І, нарешті, завжди є привід зазирнути до кравця — знайомому і незнайомому, з пакунком і без пакунка. Можна і винести пакунок. А хто ж догадається, що там не відріз на костюм чи сукню, а пачка листівок!

Мисик погодився без зайвих розмов. І запропонував оселити людину, яка працювала на ротаторі, в себе (мовляв, помічник, бо сам уже не встигає виконувати замовлення). І ось гестапівці, котрі вже торжествували перемогу й роздзвонили про ліквідацію підпілля, знов побачили на стінах будинків і на парканах листівки.

Цей день став “чорною п’ятницею” для Менцеля. Його викликав губернатор і поклав перед ним на стіл дві свіжі комуністичні відозви. Найгірше було те, що до губернатора вони потрапили раніше, ніж у гестапо, і Менцель якусь мить блимав очима, не знаючи, як викручуватись.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ювелір з вулиці Капуцинів»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ювелір з вулиці Капуцинів» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Ростислав Самбук
Ростислав Самбук - Горький дым
Ростислав Самбук
Ростислав Самбук - Ювелир с улицы Капуцинов
Ростислав Самбук
libcat.ru: книга без обложки
Ростислав Самбук
Ростислав Самбук - Сліди СС
Ростислав Самбук
Ростислав Самбук - Автограф для слідчого
Ростислав Самбук
Ростислав Самбук - Вибух
Ростислав Самбук
Ростислав Самбук - Фальшивий талісман
Ростислав Самбук
Ростислав Самбук - Крах чорних гномів
Ростислав Самбук
Ростислав Самбук - Крах черных гномов
Ростислав Самбук
Отзывы о книге «Ювелір з вулиці Капуцинів»

Обсуждение, отзывы о книге «Ювелір з вулиці Капуцинів» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x