— Докази?
— От ви й дайте докази, Штірліц. Створено бригаду. Подібну до загребської. Тільки керуватиме нею не Веєзенмайєр — дипломатам робити там нічого, — а оберштурмбанфюрер Фохт. Так, так, його вже затвердили, — піймавши здивований погляд Штірліца, швидко, немовби досадуючи на щось тільки йому відоме, додав Шелленберг. — За групою наглядає людина Розенберга, і це повинно бути зрозуміло вам. Зараз не час для гри в амбіції.
— Цей Омельченко їде з групою чи зі мною?
— Омельченко їде з вами. Фохта і Діца, який репрезентує гестапо, ви зустрінете в Кракові. Вам треба буде, допомагаючи Фохту й опікаючи Омельченка, відповісти на мої запитання, Штірліц. Перше: наскільки перспективна лінія радників Розенберга в усьому цьому слов'янському питанні? Друге: яка в цьому самому питанні справжня лінія абверу, конкретно радників Канаріса? Це все.
— Бригадефюрере, я дозволю висловити свою думку апріорі. У червоних не буде квіслінгів.
— Дані? У вас є з цього приводу якісь дані?
— Є. Їхня історія.
— Історію пишуть, Штірліц. Її пишуть люди. А людей треба творити. Тоді історію буде зроблено такою, якою ми хочемо її бачити.
— Я можу познайомитися з матеріалами?
— Так.
— Дякую.
— Це все, — закінчив Шелленберг. — У всьому іншому я покладаюся на ваш досвід.
— Мені не зовсім зрозуміла головна мета моєї роботи, бригадефюрере.
— Ви познайомитесь із матеріалами, поговорите з лідерами націоналістів із ОУН, зустрінетесь із колегами. — На цьому слові Шелленберг зробив наголос, явно натякаючи на Фохта і Діца, що репрезентували інші відомчі інтереси, які не збігалися з інтересами його, Шелленберга, організації. — Гадаю, вам стане багато що зрозуміло. Коли заплутаєтесь і не зможете прийняти рішення — що ж, у такому випадку зв'язуйтесь зі мною.
«Центр.
За словами мого шефа, початок війни призначено на 22 червня.
Відряджений до Кракова для розмови з «фюрером» ОУН-Б Степаном Бандерою. Переглянув матеріали, зібрані на нього. Судячи з досьє, Бандера є кримінальний елемент, який претензійно віщає «від імені нації». Усі дані про його кримінально-терористичне минуле дозволяють — якщо буде доцільно — віддати його під суд за грабунки, нальоти на інкасаторів, шантаж, що виконувалися, зрештою, за наказом звідси, з Берліна. Ця постать — після ознайомлення з матеріалами гестапо — «зроблена», вона промовляє вивчені слова, закладені в нього тутешніми інструкторами. Зараз, із матеріалів гестапо, видно, що Бандера робить усе можливе, аби про нього дізналися фюрери рейху. Він висуває якісь плани, ставлення до яких тут вельми гумористичне. Проте тут вважають, що Бандеру треба субсидувати й далі, бо він готовий виконати будь-яке завдання, не зупиниться ні перед чим. Йому належить фраза: «Наша організація повинна бути страшна, як і наша оунівська влада». Його оточення дуже слабке: як правило, діти сільських священиків та дрібних буржуа, вони малограмотні й зовсім позбавлені будь-якої, хоч трохи привабливої соціальної ідеї. Сильні вони тільки в одному: живуть за законами мафії і не зупиняться ні перед чим у прагненні одержати землю, посади, гроші. (Колишній ватажок ОУН Коновалець і теперішній його наступник Мельник пишаються з того, що були офіцерами австро-угорської армії, перебувають у родинних стосунках з мільйонером Федаком, грають в аристократизм. Бандера позбавлений минулого — воно в нього злочинне, кримінальне, криваве, — він, очевидно, битиметься за свій «шматок пирога» особливо люто; що ж до демагогічних лозунгів, то над цим, видно, працюють тут, у Берліні, його безпосередні керівники, яким він підкоряється беззаперечно).
Останніми днями зустрівся з начальником управління у справах російської еміграції в Берліні генералом Біскупським Василем Вікторовичем. Ці зустрічі підтвердили факт наближення агресії.
Центр усієї роботи з російськими фашистами зараз перенесено в генерал-губернаторство. Шеф варшавського філіалу — колишній начальник контррозвідки Денікіна журналіст Сергій Войцехівський, брат якого застрелив радянського торгпреда у Варшаві Лазарева. Його зв'язковий по лінії гестапо — Борис Софронович Коверда, убивця Войкова. Войцехівський, раніше зв'язаний з розвідкою польгенштабу, зараз передав усю свою агентуру гестапо. Другий центр знаходиться також у Варшаві — Пшескок, 4. Це «Російська фашистська спілка». Шеф — Володимир Шелехов. Керівник «Народно-трудової спілки нового покоління» Вюрглер працював до війни в японському посольстві, зараз на прямому зв'язку з абвером. Лідер РЗВС [3] РЗВС — Російська загально-військова спілка.
генерал Єрогін веде переговори про відкриття школи для майбутніх російських офіцерів. Біскупський сказав також, що він опікає російські організації в протектораті Чехії та Богемії і в Словаччині. Із тамтешніх організацій він виділяє РНСР — «Російський національний і соціальний рух»; зв'язаний безпосередньо з НСДАП, що вважається російською референтурою Бормана. За головного — Володимир Леонтійович Кузнецов. Так само сильна, із слів Біскупського, «Професійна спілка інженерів і техніків» на чолі з Запорожцевим Миколою Семеновичем. Біскупський ознайомив мене з промовою Запорожцева: «Німеччина вже зараз готова прийняти колоніальне господарство — вона має колоністів, поліцейський та адміністративний апарат, який знає становище на місцях. Наше завдання — провести негайний опит всієї еміграції: хто й куди хоче повернутися. Слід негайно вивчити радянську термінологію, бо нам треба буде стати посередниками між колоністами й масою населення». Із слів Біскупського, дуже сильна «Загальнокозацька спілка» на чолі з Василем Трохимовичем Васильєвим і «Вільне козацтво» на чолі з Білим та Макаренком. Останнє займає особливу позицію, бо наполягає на створенні Великої козацької держави від Кубані до Дону. Із слів Біскупського, разом з військами в Росію буде відправлено понад двадцять тисяч чоловік — для роботи в бургомістратах.
Читать дальше