Ю Несбё - Поліція

— Цікава теорія, — сказав Бйорн, роздивляючись шматочок на світло. — Може, ми і змогли б виділити ДНК із слини, у такій жуйці вона тримається місяцями. Але ця повністю висохла.

— Ну ж бо, Шерлоку, — усміхнулася Катрина. — Пожуй трохи і скажи нам, якої фірми…

— Гей, ви, припиніть, — увірвала їхні жарти Беата. — Ходімо.

Арнольд Фолкестад поставив чашку чаю на стіл, подивився на Харрі і почухав руду бороду. Харрі бачив, як він витрушував з неї хвойні голки, коли прибув на роботу. Він приїхав на велосипеді зі свого маленького будиночка, що знаходився десь у лісі, але водночас неподалік центру міста. Арнольд ясно дав зрозуміти, що колеги, які через його довгу бороду, велосипед і будиночок у лісі приклеїли до нього ярлик прогресивного борця за довкілля, помиляються. Він був просто дивним відлюдьком, який обожнював тишу.

— Ти повинен попросити її тримати дистанцію, — сказав Арнольд тихо, щоб ніхто інший в їдальні не почув його.

— Я хотів попрохати тебе сказати це їй, — відповів Харрі. — Тоді це подіє краще.

Він не міг підібрати слова. Ще не намацав таке. Може, воно десь між «коректно» і «найменш вразливо для всіх».

— Невже Харрі Холе злякався маленької дівчинки, яка платонічно закохалася у свого викладача? — засміявся Арнольд Фолкестад.

— Коректніше і найменш вразливо для всіх.

— З цим ти повинен розібратися сам, Харрі. Дивися, он вона стовбичить, — Арнольд кивнув на площу за вікном їдальні.

Сільє Гравсенг стояла оддалік групи студентів, які реготали, мабуть, над якимось жартом. Вона дивилася на небо, стежила за чимось очима.

Харрі зітхнув:

— Може, почекати ще трохи… За даними статистики, такі фантазії про викладачів згодом минаються стовідсотково.

— До речі, про статистику, — сказав Фолкестад. — Я чув, що пацієнт, якого Хаген охороняв у Державній лікарні, помер природним чином.

— Так вони твердять.

— У ФБР зібрали статистику із цього приводу. Вони узяли всі випадки, коли головний свідок звинувачення помер за проміжок часу між тим, як був офіційно визнаний свідком, і початком судового процесу. У серйозних справах, де обвинуваченому загрожувало більше десяти років, свідки в сімдесяти восьми відсотках випадків померли з так званих «природних причин». Після отримання таких результатів було зроблено повторний розтин інших померлих свідків, і цифра виросла до дев’яноста чотирьох.

— Отже?

— Дев’яносто чотири — чи не забагато, як тобі здається?

Харрі дивився у вікно. Сільє, як і раніше, спостерігала за небом. Її підведене догори обличчя було освітлене сонцем.

Він тихо вилаявся і допив свою каву.

Гуннар Хаген балансував на віденському стільці в кабінеті Бельмана, здивовано дивлячись на начальника поліції. Хаген щойно поінформував його про те, що, усупереч наказові начальника поліції, створив невелику групу. І про запропонований групою план влаштування пастки у Бергені. Подив його був викликаний тим, що незвично гарний настрій начальника анітрохи не зіпсувався від цих новин.

— Чудово! — вигукнув Бельман, ляснувши в долоні. — Нарешті активні дії! Пришліть мені, будь ласка, план і карту, і ми можемо починати.

— Ми? Ви хочете сказати, що особисто…

— Так, я гадаю, буде природно, якщо я очолю цю операцію, Гуннаре. При подібній значній операції знадобиться ухвалення рішень на високому рівні.

— Це просто будинок і людина, яка…

— Тому буде правильним, якщо я як керівник візьму участь в операції, адже багато чого стоїть на кону. Важливо також тримати нашу акцію в секреті. Вам ясно?

Хаген кивнув. У секреті, на випадок того, що вона не принесе результатів, подумав він. А якщо вона завершиться успіхом, тобто арештом, тоді про неї стане відомо громадськості, і Мікаель Бельман зможе присвоїти собі честь, повідавши пресі, що особисто керував операцією.

— Ясно, — відповів Хаген. — Тоді я починаю. І я так розумію, що група з Котельні може продовжувати свою роботу?

Мікаель Бельман засміявся. Хагену стало цікаво, що могло викликати таку зміну настрою? Голова поліції неначе помолодшав років на десять, схуднув кілограмів на десять і позбувся глибокої зморшки на лобі, яка не зникала, відколи він зайняв цей пост.

— Трохи легше, Гуннаре. Те, що мені сподобалася запропонована вами ідея, ще не означає, що мені подобається, коли підлеглі порушують мої накази.

Хаген зіщулився, але не відвів погляду від веселих холодних очей начальника поліції.

— До подальшого розпорядження я заморожую будь-яку діяльність вашої групи, Хагене. При необхідності поговоримо після операції. І якщо мені стане відомо, що ви, скажімо, ввели запит у пошукову систему або подзвонили у цій справі…