Стіґ Ларссон - Чоловіки, що ненавидять жінок

Вони вимкнули комп’ютери, повернулися до Мікаелевої квартири і кілька годин поспали. Близько десятої години ранку Мікаель зателефонував Крістеру Мальму.

— У мене є докази того, що Дальман працює на Веннерстрьома.

— Я так і знав. Гаразд, я сьогодні ж звільню цю мерзотну скотину.

— Не треба. Нічого не роби.

— Нічого?

— Крістер, покладися на мене. До якого числа у Дальмана відпустка?

— Він виходить на роботу в понеділок.

— Скільки сьогодні в редакції народу?

— Ну, приблизно половина.

— Ти можеш скликати нараду о другій годині? Про що йтиметься, не говори. Я прийду на нараду.

За конференц-столом перед Мікаелем усілися шестеро. Крістер Мальм мав стомлений вигляд. Хенрі Кортез був закоханий, що явно читалося на його обличчі, як це буває тільки з двадцятичотирилітніми. Моніка Нільссон дивилася повними очікування очима; Крістер Мальм ні словом не сказав про мету зборів, але вона пропрацювала в редакції досить довго, щоб уловити незвичність ситуації, і сердилася на те, що її не ввели в курс справи. Цілком звичайний вигляд був лише в Інгели Оскарссон, яка працювала тільки два дні на тиждень, займаючись організаційними питаннями, реєстрацією передплатників і тому подібним і завжди здавалася досить засмиканою відтоді, як два роки тому народила дитину. Другою, що працювала неповний тиждень, була незалежна журналістка Лотта Карім, яка мала з журналом такий самий контракт, як Хенрі Кортез, і тільки-но вийшла з відпустки.

Сонні Маґнуссон ще відпочивав, але Крістеру вдалося його викликати.

Мікаель почав з того, що всіх привітав і вибачився за те, що був відсутній протягом цього року.

— Те, про що сьогодні піде мова, ні я, ні Крістер не встигли обговорити з Ерікою, але можу запевнити вас, що в цьому випадку я говорю від її імені. Сьогодні нам треба буде вирішити долю «Міленіуму».

Він зробив паузу, чекаючи, поки всі усвідомлять його слова. Ніхто ні про що не запитав.

— Останній рік видався важким. Мене дивує, що ніхто з вас не передумав і не почав шукати іншу роботу. Доводиться виходити з того, що ви або геть божевільні, або виключно віддані і вам чомусь подобається працювати саме в нашому журналі. Тому я збираюся розкрити карти і попросити вас зробити останній вклад.

— Останній вклад? — поцікавилася Моніка Нільссон. — Це звучить так, ніби ти збираєшся закрити журнал.

— Саме так, — відповів Мікаель. — Після відпустки Еріка збере всіх нас на похмурі редакційні збори і оголосить, що до Різдва «Міленіум» закриється і вас усіх буде звільнено.

Тут присутніх охопив відомий неспокій. Навіть Крістер Мальм на секунду повірив, що Мікаель говорить серйозно, але потім усі помітили його задоволену посмішку.

— Протягом осені вам доведеться вести подвійну гру. Річ у тім, що наш дорогий відповідальний секретар Янне Дальман підробляє інформатором у Ханса Еріка Веннерстрьома. Як наслідок ворог весь час перебуває в курсі того, що відбувається в редакції, і це пояснює багато з тих невдач, яких ми зазнали в останній рік. Особливо щодо тебе, Сонні, коли частина рекламодавців, що здавалися позитивно настроєними, раптом нас покинула.

— Я весь час це підозрювала, — сказала Моніка Нільссон.

Янне Дальман не був надто популярним у редакції, і викриття вочевидь ні для кого не стало шоком. Мікаель перервав виникле бурмотіння:

— Я вам розповідаю про все це, бо цілковито довіряю вам. Ми пропрацювали разом кілька років, і я знаю, що голови у вас на плечах є. Я також можу сміливо розраховувати на вашу підтримку в тому, що відбуватиметься восени. Надзвичайно важливо змусити Веннерстрьома повірити в те, що «Міленіум» перебуває на межі банкрутства. У цьому й полягатиме ваше завдання.

— Яка в нас ситуація насправді? — спитав Хенрі Кортез.

— Справа йде таким чином. Я знаю, що всім було важко і ми ще не випливли цілком. Виходячи зі здорового глузду, «Міленіум» мав би перебувати на шляху до могили. Даю вам слово, що до похорону справа не дійде. Зараз «Міленіум» сильніший, ніж рік тому. Коли наша зустріч закінчиться, я знову зникну приблизно на два місяці. До кінця жовтня я повернуся. І тоді ми обітнемо Хансові Ерікові Веннерстрьому крила.

— Яким чином? — поцікавився Кортез.

— Вибач, але цю інформацію я вам видавати не збираюся. Я напишу нову статтю про Веннерстрьома, і цього разу ми всі зробимо правильно. А потім почнемо готуватися до святкування Різдва. Я маю намір на закуску запропонувати засмаженого цілого Веннерстрьома, а на десерт — різних дрібних критиків.