Стіґ Ларссон - Чоловіки, що ненавидять жінок

Мікаель поволі підвів погляд і подивився йому у вічі.

— Мабуть, це найважче завдання з усіх, що мені доводилося виконувати, — вів далі Дірк Фруде. — Але я думаю, що врятувати ситуацію можна, тільки розкривши карти і будучи цілковито відвертим.

— Що ще?

— Коли Хенрік умовляв вас на Різдво узятися до цієї роботи, ні він, ні я не думали, що ви чого-небудь доб’єтеся. Хенрік справді просто хотів зробити останню спробу. Він ретельно проаналізував стан ваших справ, багато в чому спираючись на звіт, складений фрекен Саландер. Він скористався ситуацією, в яку ви потрапили, запропонував гарну винагороду і правильно підібрав наживку.

— Веннерстрьома, — сказав Мікаель.

Фруде кивнув.

— Ви блефували?

— Ні.

Лісбет Саландер зацікавлено звела одну брову.

— Хенрік виконає свою обіцянку, — сказав Дірк Фруде. — Він дасть інтерв’ю і публічно піде в лобову атаку на Веннерстрьома. Ви можете потім отримати всі деталі, але в загальних рисах справа полягає ось у чому: коли Ханс Ерік Веннерстрьом працював у фінансовому відділі концерну «Ванґер», він спустив кілька мільйонів на валютні спекуляції. Це було задовго до того, як махінації з валютою набули справжнього розмаху. Він зробив це, не маючи повноважень і не діставши дозволу у керівництва концерну. Справи у нього пішли погано, і зненацька утворилася розтрата в сім мільйонів крон, яку він намагався покрити частково за рахунок маніпуляцій з бухгалтерським обліком, а частково — шляхом продовження спекуляцій. Його на цьому зловили і звільнили.

— Йому вдалося щось привласнити?

— Так, близько півмільйона крон, які за іронією долі стали основою для створення компанії «Веннерстрьом груп». Все це у нас задокументовано. Ви зможете використати цю інформацію на свій розсуд, і Хенрік публічно підтримає ваші твердження. Але…

— Але інформація вже знецінилася, — промовив Мікаель, ляснувши долонею по столу.

Дірк Фруде хитнув головою.

— Справа тридцятилітньої давнини, і цю сторінку вже закрито, — сказав Мікаель.

— Ви отримаєте доказ того, що Веннерстрьом шахрай.

— Якщо це випливе назовні, то розгніває Веннерстрьома, але завдасть йому не більшої шкоди, ніж плювок горохом із трубочки. Він тільки, знизавши плечима, розішле повідомлення прес-служби про те, що Хенрік Ванґер — стариган, який намагається перехопити у нього якийсь бізнес, або стверджуватиме, що сам Хенрік і наказував йому тоді це проробляти. Навіть якщо він не зможе довести свою невинуватість, все одно зуміє напустити достатньо туману, щоб ніхто не поставився до цієї історії надто серйозно.

У Дірка Фруде був дуже нещасний вигляд.

— Ви мене пошили в дурні, — підбив підсумок Мікаель.

— Мікаелю… ми цього не планували.

— Я сам винен. Ухопився за соломинку, хоча повинен був передбачати щось подібне. — Він раптом усміхнувся. — Хенрік — стара акула. Він продавав товар і говорив те, що мені хотілося почути.

Мікаель устав і підійшов до раковини. Свої почуття він висловив одним словом:

— Зникніть.

— Мікаелю… Мені шкода, що…

— Дірку, йдіть геть.

Лісбет Саландер не знала, підійти їй до Мікаеля чи дати йому спокій. Він сам вирішив цю проблему: не кажучи ні слова, схопив куртку і зачинив за собою вхідні двері.

Більше години Лісбет снувала туди й сюди по кухні. Вона почувалася так незатишно, що зібрала і помила посуд, хоча зазвичай це робив Мікаель. Періодично вона підходила до вікна і видивлялася його. Зрештою вона так розхвилювалася, що надягла шкіряну куртку і вирушила на пошуки Мікаеля.

Спочатку вона спустилася до човнової гавані, де в будинках як і раніше горіло світло, але Мікаеля там видно не було, Лісбет пішла понад водою, стежкою, де вони звичайно прогулювалися вечорами. Будинок Мартіна Ванґера стояв темний і вже здавався нежилим. Вона вийшла до каменів на мисі, на яких вони з Мікаелем колись сиділи, а потім повернулася додому. Він іще не повернувся.

Лісбет піднялася до церкви. Нікого. Вона трохи постояла вагаючись, не знаючи, що їй робити. Потім повернулася назад, до мотоцикла, вийняла з-під сідла ліхтарик і знову рушила уздовж води. Якийсь час вона пробиралася по звивистій, напівзарослій дорозі, а потім досить довго шукала стежку до Готфрідового будиночка. Будиночок позаду рідких дерев раптово виник з темряви, коли Лісбет уже підійшла до нього майже впритул. На терасі Мікаеля не виявилося, двері були замкнені.

Лісбет уже повернула була до селища, але зупинилася і пройшла назад аж до мису. Враз вона побачила в темряві силует Мікаеля, на підмостках, де Харієт Ванґер утопила свого батька, і вперше перевела подих.