Томас Гарріс - Сходження Ганнібала

На низькому суку висів чоловік у грубому цивільному вбранні, шию йому було недавно передавлено дротовою петлею, обличчя мав чорно-синє, брудні чоботи півметра не діставали до землі. Берндт поспішив назад до фургона, шукаючи місце на вузькій стежці, де можна було б розвернутися, аж раптом помітив чиїсь сліди на сирій землі, і власні чоботи здалися йому чужими.

Вони вийшли з-за дерев, три німецьких солдати під командою сержанта і шість чоловіків у цивільному. Сержант рішуче клацнув затвором автомата. Берндт упізнав одного з цивільних.

— Ґрутас! — вигукнув він.

— Берндт, добрий Берндт, котрий завжди так гарно засвоював уроки, — промовив Ґрутас. Він підійшов до Берндта з посмішкою, яка могла здатися доволі дружньою. — Він уміє доглядати коней, — сказав Ґрутас німецькому сержантові.

— Може, він твій друг, — мовив сержант.

— Радше ні, — відповів Ґрутас і плюнув Берндту в обличчя. — Я повісив того, чи не так? Я теж його знав. Навіщо нам іти пішки? — І продовжив м’яко: — Я застрелю цього в замку, якщо ви повернете мені мою зброю.

Бліцкриг, «блискавична війна» Гітлера, виявилася навіть швидшою, ніж очікувалося. У замку Берндт побачив підрозділ дивізії ваффен СС «Мертва голова». [7] Waffen-SS («Бойові СС») — сформовані у 1940 р. військові частини СС; на початковому етапі дивізія Totenkopf («Мертва голова») формувалася здебільшого з охоронців концтаборів. Біля рову стояли два танки, самохідна протитанкова гармата і вантажівка на напівгусеничному ходу.

Садівник Ернст лежав долілиць у городі, над його головою гули мухи.

Берндт бачив це з передка фургона. У фургоні їхали тільки німці. Ґрутас зі своїми змушений був іти пішки позаду. Вони були лиш Hilfswillige , [8] Hilfswillige — офіційно зареєстровані допоміжні службовці вермахту з представників місцевого населення окупованої країни. або «хіві», — місцеві, що зголосилися допомагати нацистським загарбникам. Берндт побачив двох солдатів на замковій вежі, вони якраз скинули додолу прапор Лектерів із гербом — розлюченим ведмедем, — а натомість повісили свій, зі свастикою, і ладнали радіоантену.

Майор у чорній формі з есесівськими черепами тотенкопф вийшов із замку оглянути Цезаря.

— Гарний кінь, але заширокий для їзди верхи, — промовив із жалем. Він возив із собою високі жокейські чоботи й остроги, щоби кататися для моціону. Інший кінь підійшов би. Позаду нього двоє штурмовиків витягли з будинку кухаря.

— Де хазяї?

— У Лондоні, пане, — відповів Берндт. — Можна, я накрию тіло Ернста?

Майор махнув своєму сержанту, і той втопив дуло шмайсера Берндтові у щоку.

— А хто накриє твоє? Понюхай дуло. Воно ще димиться. Твій мозок теж нахер розлетиться вщент, — сказав майор. — Де хазяї?

Берндт сковтнув слину.

— Втекли до Лондона, пане.

— Ти жид?

— Ні, пане.

— Тоді циган?

— Ні, пане.

Він глянув на стіс листів, принесених з будинку.

— Тут пошта до якогось Якова. Ти жид Яков?

— То вчитель, пане. Він давно поїхав.

Майор оглянув вуха Берндта, чи не продірявлені вони під сережки.

— Покажи сержантові свій член. Ти будеш працювати чи мені тебе вбити?

— Гер, всі ці люди знають одне одного, — доповів сержант.

— Справді? Певне, вони одне одному подобаються.

Він обернувся до Ґрутаса.

— Чи не палаєш ти любов’ю більшою до своїх земляків, хе-хе, ніж до нас, хіві ? — Потім обернувся до свого сержанта: — Ви вважаєте, що хтось із них дійсно нам потрібен?

Сержант націлив автомат на Ґрутаса з його компанією.

— Кухар єврей, — сказав Ґрутас. — Тут всі його знають, доручіть йому щось для вас зготувати — і за годину ви будете мертві від жидівської отрути.

Він виштовхнув наперед одного зі своїх людей.

— Каструльник уміє готувати, він і здобичник, і солдат.

Ґрутас вийшов на середину подвір’я, дуло сержантового автомата повільно слідкувало за ним.

— Майоре, на вас перстень і шрами з Гайдельбергу. [9] Гейдельберг — знаний з 1386 року університетський центр у землі Баден-Вюртемберг, уславлений також студентськими дуелями. Тут ви зараз самі творите воєнну історію. Оце Воронячий Камінь Ганнібала Лютого. Дехто з найвідважніших тевтонських лицарів загинув тут. Чи не час омити цей камінь єврейською кров’ю?

Майор підняв брови.

— Якщо хочеш вступити до лав СС, мусиш це заслужити.

Він кивнув сержанту. Есесівець витяг із кобури пістолет. Він вилущив усі набої з обойми, крім одного, і вручив пістолет Ґрутасу. Двоє штурмовиків підтягнули кухаря до Воронячого Каменя.