Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

— Що тут коїться?

— Бригадир Менар. Комісаріат Нантера.

— Я поставив тобі питання: що коїться?

— Лише дві групи. Чекаємо, що до нас перекинуть ще три.

Корсо не міг уторопати: вартовий кепкує з нього чи обкурився, а тоді зрозумів. Він підійшов ближче й крикнув йому в саме вухо:

— Зніми ці бісові затички!

Поліціянт підплигнув, а потім витяг з вух протишумові вкладки.

— Перепрошую, — пробурмотів він, — я… про них забув. — Бідолаха трусився з голови до п’ят, тримаючи вогнепал у тремтливій руці. — Ви… ви щось казали?

— Що-тут-відбувається?

— Невідомо. Стріляють уже хвилин десять…

Корсо продовжив рухатися вулицею невеличкими перебіжками, міцно стискаючи зброю обома руками. Світлодіодні лампи вихоплювали з темряви деякі ділянки, які йому вдалося, нарешті, розгледіти. Праворуч, попід вежею, за кам’яними дюнами, що слугують у кварталі зеленими острівцями, два поліціянти в бронежилетах стріляли з помпових рушниць.

Зліва, з іншого боку проспекту, стрічка безпеки заважала тримати вуличних роззяв на відстані, але ніхто так і не наважився потрапити на поле бою.

Корсо примружив очі й побачив кількох копів, що сховалися за автівками. Також він уздрів повняву жінку у вуалі та джелабі [9] Традиційний берберський одяг: довга сукня з загостреним капюшоном і широкими рукавами. , яка стояла між бійцями й репетувала в світлі ліхтарів:

— ‘Іібні! ‘Іібні! ‘Аін гу? ‘Аін гу?

Він трохи знав арабську, а тому зрозумів, що вона хоче донести: «Сину! Сину! Де він? Де він?» Перед нею навколішки стояв поліціянт Бригади боротьби зі злочинністю. Він схопив її за сукню й змушував присісти.

Корсо посунув трохи далі в бік веж і обминув кількох копів, що стріляли наосліп. Кулі свистіли, немов останні бенгальські вогні на якомусь небезпечному святкуванні. Звуковим тлом слугувало шипіння рацій — навкруги панував безлад.

Щойно він знайшов собі схованку за сміттєвими баками, як надибав трупа. Обличчя в нього було знесене кулеметною чергою. Розлита кров прилипла до коліщат контейнерів і мішків зі сміттям, що їх полишали просто на землі. Корсо весь вимазався, бо спирався коліном на асфальт. ‘ Іібні! ‘ Іібні! ‘ Аін гу? ‘ Аін гу? Очевидно, славнозвісний син.

Він виліз на бруковану дюну, що відділяла його від поля бою. Спершу не побачив нічого, крім спалахів, що роздирали нічне повітря. Згодом угледів луску величезної змії, яка прикрашала майданчик. І лише тоді його очам відкрилося надзвичайне видовище. Над лавками на ліхтарі висіла людина — голова її схилилася під прямим кутом до осі стовпа.

Ламбер та його хлопці причаїлися в овальній брамі будівлі й стріляли по черзі. Одягнені в усе чорне, скуті бронежилетами, єдина кольорова пляма — червоний нарукавник. Жалобна стрічка на пурпуровому похованні.

Корсо помчав до них. Він ще не встиг привітатися, а вже зауважив, що в них були напівавтоматичні штурмові гвинтівки HK G36, заладовані 5,56-міліметровими патронами — стандартний натовський калібр.

Поглянувши на Корсо через плече, Ламбер насилу розсміявся.

— Таки прийшов? Молодець, не пошкодуєш.

— Кого це повісили? — спитав Корсо, намагаючись роздивитися, що коїться за плечима копів.

— Наш інформатор. Телепень якийсь — попався, щойно передав дані. Напевно, здав нас. Усе пішло шкереберть: очікували саме нас…

У тіні арки Корсо краще роздивився своїх товаришів. Ламбер — високий блідуватий чолов’яга із солом’яною чуприною та вицвілими бровами. На довершення картини — віспувата шкіра й гнилі зуби. До пари й помічники: один, мов справжній мареро [10] Гангстер латиноамериканського походження, укритий тату. , від шиї до скронь — у тату, а другого прикрашала «туніська посмішка» — шрам від рота до вух, що йому лишили на згадку наркодилери, яких він запроторив за ґрати.

— Схема така, — сповістив Ламбер. — За змією стоять брати Зарауї та їхні поплічники, що стріляють по нас. За ними, біля вежі, яку ти бачиш далі, ховаються приятелі повішеного — вони теж смалять. Подекуди перші переключаються на других і відправляють декілька куль у їхній бік, а тоді знову палять по нас. Часом ті, що засіли поблизу вежі, згадують про копів, і кулеметна черга летить сюди. Справжній секс утрьох.

Веселощі Ламбера відгонили безнадією. Цієї ночі знову матимемо вбитих, поранених, а врешті-решт — дірка з бублика й нічого доброго.

— Я чув повідомлення по рації, — докинув Корсо. — Один з хлопців лежить на землі?