Агата Кристи - Кишеня, повна жита

— О, так, — сказала Дженніфер Фортеск’ю, — догляд за хворим має велике значення, коли йдеться про запалення легенів, хоч, звичайно, нові ліки нині творять чудеса й за одужання не треба вести тривалу й виснажливу битву, як раніше.

— Я переконана, ви були чудовою доглядальницею, моя люба, — сказала міс Марпл. — Саме тоді почався ваш роман чи не так? Я хочу сказати, що ви приїхали сюди доглядати містера Персівала.

— Так, — сказала Дженніфер. — Атож, саме так усе й почалося.

Її голос не свідчив про бажання продовжувати цю розмову, проте міс Марпл не звернула найменшої уваги на її небажання.

— Вислуховувати всякі плітки, звичайно, не годиться, але таких стареньких жінок, як я, завжди цікавлять розповіді про людей, які живуть у тому самому домі, що й вони. То що я пак казала? О, так. Тут була інша доглядальниця спочатку, але потім її звільнили з роботи, чи не так? За недбалість, либонь.

— Ні, я не думаю, що її звільнили за недбалість, — заперечила Дженніфер. — Здається, у неї дуже тяжко захворів батько, і я прийшла їй на зміну.

— Розумію, — сказала міс Марпл. — І ви закохалися одне в одного, і так воно все склалося. Дуже, дуже приємно.

— Я не дуже в цьому переконана, на жаль, — сказала Дженніфер Фортеск’ю. — Мені часто хочеться, — її голос затремтів, — мені часто хочеться знову повернутися до лікарняних палат.

— О, так, так, я розумію. Ви любили свою професію.

— Я не дуже любила її в той час, але тепер, коли про це думаю… Розумієте, життя в мене дуже одноманітне. День за днем я не маю чого робити, а Вал не може відірватися від своїх справ.

Міс Марпл похитала головою.

— Джентльменам доводиться так багато працювати сьогодні, — сказала вона. — Схоже, вони ніколи не мають дозвілля незалежно від того, скільки грошей приносить їм така напружена трудова діяльність.

— Атож, і це нерідко робить життя їхніх дружин самотнім і нецікавим. Я часто думаю, що мені було не варт сюди приходити, — сказала Дженніфер. — Так мені й треба. Не слід було цього робити.

— Чого саме вам не слід було робити, моя люба?

— Не слід було одружуватися з Валом. Але куди тепер дінешся, — раптом зітхнула вона. — Не розмовляймо більше про це.

Міс Марпл слухняно перевела розмову на нові спідниці, які демонструвалися на виставках моди в Парижі.

— Як добре ви вчинили, що не урвали мою розмову саме тепер, — сказала міс Марпл, коли постукала у двері кабінету інспектора Ніла й він дозволив їй увійти. — У мене залишалися один або два маленькі пункти, які мені треба було прояснити. — Вона додала з докором у голосі: — Ми не закінчили нашу попередню розмову.

— Прошу у вас пробачення, міс Марпл. — Інспектор Ніл подивився на неї зі своєю чарівною усмішкою. — Мабуть, я повівся досить брутально. Я покликав вас, щоб порадитися з вами, але розмовляв лише сам, а вам не дав і слова сказати.

— Пусте, — відразу заспокоїла його міс Марпл. — Бо, бачите, я тоді була не цілком готова викласти всі свої карти на стіл. Я ніколи не готова зробити звинувачення, поки остаточно не переконаюся в тому, що воно слушне. Тобто не маю абсолютної певності. А тепер я цілком упевнена.

— У чому ви цілком упевнені, міс Марпл?

— Як-то в чому? У тому, хто вбив містера Фортеск’ю, звичайно. Коли ви розповіли мені про мармелад, то це відразу прояснило справу, тобто мені стало очевидно, хто його вбив і як саме.

Інспектор Ніл заморгав очима.

— Я прошу пробачення, — сказала міс Марпл, помітивши, як він зреагував на її слова. — Боюся, мені не завжди вдається як слід прояснити свою точку зору.

— Я не зовсім розумію, міс Марпл, про що ми з вами говоримо.

— У такому разі, — сказала міс Марпл, — мабуть, ліпше почати цю розмову від самого початку. Звичайно, якщо ви маєте вільний час. Певно, мені треба викласти перед вами мою власну точку зору. Розумієте, я багато говорила тут із людьми: зі старою міс Ремсботтом, з місіс Крамп та з її чоловіком. Він, звичайно, брехун, але це не так важливо, бо якщо ви знаєте про брехуна, що він брехун, то результат виходить однаковий. Але мені треба було прояснити питання про телефонні дзвінки, нейлонові панчохи й таке інше.

Інспектор Ніл знову заморгав: навіщо він дозволив затягти себе в цю балаканину і які він мав підстави подумати, що міс Марпл може бути надійною помічницею з ясним розумом?! Проте він сказав собі, що хоч у голові в неї цілковита каша, проте якусь корисну інформацію вона могла зібрати. Усіма успіхами, яких інспектор Ніл домігся у своїй професії, він завдячував своєму вмінню слухати. Тож і тепер він наготувався уважно слухати.