Петер Адамс - Ангели по десять шилінгів

Місіс Мерчисон подякувала підрядчикові й пішла. Попрощався з ним і Чед. Деякий час він ішов услід за місіс Мерчисон, потім швидкими кроками наздогнав її, удав, що спіткнувся, вибив з її рук сумочку, і весь вміст її опинився на тротуарі. Поряд з портмоне, носовиком і футляром для окулярів лежала відбита рука якоїсь порцелянової фігурки, яка тої ж миті змусила його згадати ангелів на етажерці. Він прикинувся, ніби не розчув дошкульного докору місіс Мерчисон, всунув одбиту порцелянову руку собі в кишеню, випростався і попрямував до будинку — з твердим наміром не вдовольняться більше ухильними відповідями місіс Порджес, а влаштувати їй справжній допит.

Коли за високими, посадженими вздовж дороги каштанами Чед побачив Касл-Хоум, що самотньо височів на тлі неба, йому впало в очі, якою сірою, похмурою і навіть понурою була ця споруда. Порівняно з будинком Фенвіка Касл-Хоум скидався на той напівзруйнований замок, в якому водяться привиди. Здавалося, ні спекотний сонячний день, ні вогонь у каміні не врятують того, хто перебуває за його стінами, від холоду й вільгості.

Місіс Порджес не було вдома. У цидулочці, яку стара поклала на підлозі в передпокої, притиснувши її свічником, повідомлялось, що вона пішла навідати хвору подругу і повернеться додому тільки ввечері.

Відсутність домоправительки не засмутила Чеда. Нарешті він зможе спокійно оглянути весь будинок і спробує знайти слід, який хоча б частково пояснював загадкові події, що відбуваються в Крайстчерчі.

Почав із захаращеного старими меблями та різним дрантям горища. Черепиця деінде повипадала, і місіс Порджес під цими дірками наставила всякого посуду: оцинковану балію, стару миску, відро.

Окрім спальні померлої господині, на другому поверсі було ще чотири низеньких кімнати. Чед пильно оглянув їх, але й тут не знайшов нічого підозрілого. Такої ж невдачі він зазнав і в кімнатах першого поверху.

Годинник пробив сьому, і надворі стало зовсім темно, коли він з ліхтарем спустився в підвал. У кутку лежала купа вугілля, біля стіни громадилися дрова. Чед побачив також маленьку заіржавілу пічку — очевидно, місіс Шеклі користувалася нею під час війни, коли вугілля вдень зі свічкою не можна було відшукати. В кінці підвалу Чед помітив залізні двері, вкриті сірою фарбою. Він натиснув на ручку — двері відчинилися. Здається, доля йому усміхається. Якщо хтось хотів непомітно проникнути в Касл-Хоум, через ці двері він міг добратися до другого поверху.

Чед пригадав, як ще в дитинстві він якось прилаштував біля чорного ходу до бакалійної крамниці хитромудру пастку: до дверей прикріпив дошку і поставив на неї відро з водою. Коли господар крамниці, спровокований другом Чеда, кинувся до виходу, відро з гуркотом перекинулося. Сміху було! Правда, потім Чедові довелося розплачуватися за витівку. Він навіть сісти не міг — так палали сідниці.

Надбаний у дитинстві досвід Чед застосував і тепер. Тільки цього разу замість відра він використав горщики та каструлі, позбирані з усього будинку, — вони, безперечно, створять неймовірний гармидер, якщо комусь заманеться проникнути в Касл-Хоум через підвал.

Кімната, яку місіс Порджес приготувала Чедові на першому поверсі, виявилася досить затишною. На вікнах висіли строкаті фіранки, стіл прикрашали ваза з квітами та маленька настільна лампа. Проте Чед вирішив ще одну ніч провести в спальні місіс Шеклі. Він знав, як впливає на роботу атмосфера приміщення, і зрозумів, що спальня покійної з етажеркою і порцеляновими ангелами з відтятими головами для нинішніх роздумів йому вкрай необхідна.

Він зачинив віконниці, затягнув фіранки так, щоб зовні не могли побачити світла в кімнаті, і дістав блокнот.

Незважаючи на те, що він згриз майже весь олівець, на думку йому не спало нічого кращого, ніж описати причини, які привели його в Касл-Хоум. А оскільки Джун була за триста миль звідси і жодним словом не могла заперечити хоч одну з його думок, Чеда раптом охопила настійна потреба розповісти їй на папері таке, про що вона й гадки не мала. Він так захопився, що забув про свою пастку, про дивну поведінку місіс Порджес; він забув навіть, що перебуває в Касл-Хоумі і що хтось хоче вчинити замах на його життя.

Шум, викликаний падінням горщиків та каструль, миттю повернув Чеда до дійсності. Обличчя Джун, яке тільки-но витало перед його схвильованим зором, одразу щезло.

Чед прожогом кинувся в підвал — двері, що вели в сад, були відчинені, а невідомий, який намагався проникнути в будинок, уже зник.