Петер Адамс - Ангели по десять шилінгів

Стерджен хотів було йти, але потім згадав:

— Ви, здається, казали, що збираєтесь купити й привести до ладу Касл-Хоум?

— Так, так, — ствердив Чед. — Моя наречена хоче мати купу дітей, а Касл-Хоум у нинішньому стані не зможе вмістити велику сім'ю. І взагалі я людина, що все звикла робити грунтовно. Коли вже оселюся в Касл-Хоумі, то хочу мати спокій, а не спостерігати, як по моєму будинку постійно швендяють ремонтники.

— Я з вами повністю згоден, — сказав Стерджен. — До того ж і ремонтники сьогодні проблема. Я знаю лише один виняток — наш будівельний підрядчик Фенвік. Він починав з низів, працював спершу простим муляром. І якщо вже він візьме замовлення, то виконає його так сумлінно, що ніхто не матиме до нього жодних претензій. Не так давно він ремонтував будинок для старих людей, яким опікується церква, і я дуже задоволений.

— У вас в Крайстчерчі є будинок для старих?

— Коли ви дізнаєтесь, як багато робить для людей наша община, щоб урятувати їх душі від розтління, то не так здивуєтеся, містер Олів'є. Ми утримуємо не лише притулок. У нас є молодіжний клуб, власна бібліотека. Хто хоче завоювати душі людські, той повинен іти в ногу з часом. Ми не можемо допустити, щоб нас обплутали всілякими пережитками й забобонами.

«Якби твоя воля, ти повідкручував би школярам вуха і бив би їх по пальцях лінійкою», — подумав Чед, але вголос промовив:

— Найближчим часом я завітаю до вас, ваша превелебність. Мене дуже радує те, що я матиму можливість брати діяльну участь у такій зразковій общині.

— Хай вас бог береже, сину мій! — гучним голосом попрощався пастор і попрямував до свого будинку, що стояв навпроти цвинтаря.

Фарбований паркан присадибної ділянки мав такий свіжий вигляд, ніби його щоранку витирали мокрою ганчіркою. Автомашина, що стояла перед гаражем, аж блищала. На посипаній гравієм доріжці, яка вела до будинку, не було видно жодної травинки, кущі троянд були прив'язані до лакованих дерев'яних паличок, а по зовнішньому вигляду сарая ніяк не подумаєш, що там зберігаються азбестові плити, черепиця та мішки з цементом. Цегла, складена біля стіни, накрита брезентом.

Під мигдалем стояла лава, на ній сидів чоловік. Волосся його було скуйовджене, щоки вкриті густою щетиною. Обличчя вузьке, симпатичне, з кутика губ звисала сигарета. Витягнувши ноги вперед і підставивши чоло сонячним променям, він, здавалося, був задоволений і собою, і навколишнім світом.

На. привітання Чеда чоловік протяжно позіхнув, кивнув головою і лише потім розплющив очі, щоб краще роздивитися відвідувача.

— От тобі й маєш! Звідки ви взялися? Хіба ви не…

— Ну, ну, продовжуйте!

— Ах, ні, я просто з кимось вас сплутав, — він виплюнув недокурок прямо на доріжку. Весь його вигляд промовисто свідчив, що поява Чеда справила на нього велике враження.

Коли Чед поцікавився, чи не зможе він поговорити з містером Фенвіком, чоловік жестом показав на будинок і ущипливо зауважив:

— Він зрадіє вам невимовно!

— Та він же зовсім не знає мене!

Незнайомець нічого не відповів.

На дзвінок Чеда вийшла молоденька дівчина і, після того як він назвав своє ім'я, попросила хвильку почекати і побігла в будинок. Невдовзі вона повернулася і провела його в бюро підрядчика Фенвіка.

Фенвікові Чед наплів усякої всячини щодо своїх планів у Касл-Хоумі.

Реакція, з якою Фенвік сприйняв слова Чеда, була ніяк не схожа на реакцію ділової людини — передбачуване замовлення швидше стурбувало його, ніж порадувало.

— Ви назавжди хочете оселитися в Касл-Хоумі? — він безпорадно втупився в Чеда. — Але я… але ж це чудово. Отже, у майбутньому ми станемо сусідами. Я щиро радий!

«Зовсім ти не радий, швидше навпаки», — Чед згадав високий кам'яний мур з битим склом, дивну поведінку пастора, слова Джорджа про шановних громадян міста, і йому раптом стало абсолютно ясно, що всі вони: і пастор Стерджен, і Фенвік, і якоюсь мірою незнайомець на лаві — з невідомих причин були проти його перебування в Касл-Хоумі.

Він уже хотів було попрощатися, як місіс Фенвік ввела в бюро бідно зодягнену жінку з дрібними рисами обличчя.

— З тобою хоче порозмовляти місіс Мерчисон, — сказала вона чоловікові, а коли задзеленчав телефон, зняла трубку, деякий час слухала, а потім досить сухо відповіла, що її чоловік зайнятий і хай зателефонують пізніше. Відтоді, як місіс Фенвік з'явилася в кімнаті, Чед не зводив з неї очей. Вона, безперечно, була схожа на чоловіка, що сидів на лаві. Вони, мабуть, були якимись родичами. Та наступної хвилини в Чеда з'явилися й інші причини для подиву. Коли місіс Мерчисон попрохала перекрити дах її будинку на кошти общини, обличчя Фенвіка одразу спохмурніло. Чед навіть вирішив, що підрядчик негайно покаже їй на двері. Але жінку не злякав похмурий вигляд Фенвіка. Не сказавши ні слова, вона відкрила свою сумочку — так, що Фенвік міг бачити її вміст, і Фенвік одразу став люб'язний, готовий будь-якої хвилини прийти на допомогу. Бажання місіс Мерчисон він задовольнить завтра і сам простежить, щоб робота була виконана якісно.