Эдмунд Низюрский - Пристань Ескулапа

— Самогубство?! — викрикнув я.

— Звичайно, самогубство. Правда, все нібито вказувало на те, що Міхала могла отруїти Протоклицька, але в мене ні на мить не було сумніву. Я вже тоді знав, що Протоклицька зовсім не причетна до цієї справи і в неї немає ніякої причини зазіхати на життя Міхала. Причину міг мати тільки вбивця Містраля. Психічний стан Міхала був такий, що вбивця міг побоюватись провалу. Але ж вбивця — Галінка, а в неї тоді не було змоги вкинути ціаністий калій у пиво. Та й навряд чи вона могла б на це зважитися. Все-таки дівчина кохала цього хлопця. Кінець кінцем, психічний стан Міхала і становище, в яке він потрапив, цілком пояснюють цей одчайдушний крок. З моменту смерті Містраля Міхал втратив рівновагу. Він живе в панічному страху, в нього виникає думка про самогубство. Раптом з'являється міліція і везе його до «Пристані». Уяви собі, як він злякався. Правда, в «Пристані» начебто все з'ясовується, але стає відомо, що в суботу близько десятої години вечора Заплон бачив його під східним муром. Міхал наляканий. Він боїться, що ми піднімемо завісу над усією цією історією, тим самим викриємо і Галінку, і його. Молодий Касіца вирішує відмовитись од здобичі і рятувати власну шкуру. З цією метою він дістає із сховища мнимий рукопис «Епсилон» і підкидає його до кімнати Містраля в «Ізоляторі», щоб створити видимість, ніби рукопису взагалі звідти не брали і він весь час лежав під картонною папкою на письмовому столі. Але тоді ж Міхал дізнається, що сталася катастрофічна помилка — рукопис замінили.

— Як, невже тільки тоді!? — здивувався я.

— Тільки тоді, — буркнув Трепка. — У той суботній вечір Міхал, за планом, діставши консервну банку, одразу ж заховав її, мабуть, десь поблизу «Пристані Ескулапа», не перевіряючи. А втім, йому навіть на думку не спало, що в банці могло бути щось інше.

— Тепер я розумію, чому в четвер він раптом повернувся в «Пристань», — сказав я, — приїхав повідомити Галінку, з'ясувати, як стоїть справа, і одержати потрібний рукопис.

— Правильно, друже. Але рукопису «Епсилон» уже не було. В пекарні Касіца побачив тільки його обвуглені рештки. Міхал впадає в стан крайньої депресії…

— А до всього цього Журка хоче допитати його.

— Так. Журка хоче допитати його. Міхал боїться провалу. Він не хоче виказати Галінку. І не може примиритися з думкою, що його викриють як учасника злочину. І він покінчує з собою.

Я довго мовчав, переварюючи всю цю історію. А в душі моїй вирували суперечливі почуття жалю, приниження і захоплення Трепкою.

— А проте, — сказав я, — все це було не так уже й просто. Ви надто скромні, капітане, — адже це пекельна історія.

— Ну звичайно, — відповів Трепка, — це вимагало вивчення і знання грецького алфавіту, — ущипливо пожартував він. — Але в мене, як тобі відомо, є свій філософський метод. Мій покровитель — високошановний мудрець Діоген, який ходив з ліхтариком по місту й белькотів: «hominem quaero» [6] Hominem quaero (лат.) — шукаю людину, . В даному разі цим homo був ти. Не дивися так на мене, друже, це правда, — ти мені найбільше допоміг.

Як завжди, я не знав, чи кепкує Трепка наді мною, чи каже правду. Ще й досі я не зміг розкусити дивного стилю капітана. На всякий випадок я запротестував.

— Ні, це справді так, хлопче, — Трепка по-дружньому поплескав мене по плечу. — . Коли в заплутаному клубку цієї пекельної справи я шукав свою червону ниточку, коли, за звичаєм, запитував себе, що ненормальне є в стосунках між людьми з «Пристані», відповідь приходила негайно: ваше кохання чи, точніше, ставлення панни Стор до тебе.

— Що ви хочете цим сказати? — прошепотів я.

— Кохання цієї жінки до тебе здалось мені разючим і абсурдним.

Я почервонів мов рак.

— Не гнівайся, друже, — вів далі Трепка, — я знаю, що в тебе є багато хороших рис, але однієї природа пожаліла для тебе; і ти пересвідчишся в цьому, коли глянеш у дзеркало. Ні, боронь боже, я не кажу, що тобою не зацікавиться жодна жінка. Але ти перебуваєш у такому щасливому становищі, що можеш сподобатися лише надзвичайно благородній істоті, яка зуміє оцінити твої внутрішні позитивні якості. Якщо колись ти одружишся з жінкою, то, ручаюся, вона, безумовно, буде ангел. Тут ти в безпеці, друже! В цілковитій безпеці, і багато хто може тобі позаздрити. От, кажу, я й подумав собі: коли таким чоловіком, як мій друг Дзярмага, займається така жінка, як Галінка, то тут щось не гаразд. І задав собі запитання: навіщо вона це робить?