Андрій Кокотюха - Автомобіль із Пекарської

– Ключ від будинку.

Аж тепер Клим побачив – він досі стримів у замку. Франц демонстративно вийняв його, поклав на поличку для капелюхів біля вішака.

– Скільки ще ключів відчиняє віллу? В кого вони є?

Франц розвів руками. Видряпувати з нього зараз імена жінок, котрі бували тут, Кошовий вважав марною справою. Усе, що треба, вже дізнався. Хай там як, але схилявся до висновку: блідий чоловік у чорному говорить правду. Коли й приховує щось, так лише партнерок, і тут Клим готовий був узяти його сторону.

Жестом звелів забиратися.

І Франц більше не барився.

Рішення прийшло несподівано.

Навіть уже заходячи ввечері у фойє готелю «Жорж», не був остаточно певен, що чинить правильно. Проте відступати вже не збирався. Цей день приніс Климові багато сюрпризів, і в гості до Магди Богданович йшов на куражі. Хоч здоровий глузд у відвідинах теж убачався.

Перед тим на Кошового з Шацьким вихлюпнулася злива вдячності від Ружени Гошовської. Пані без заперечень залишила поруч із ключем Франца свій, дякувала за несподівану науку, обіцяла відтепер стати зразковою дружиною й матір’ю, хоча такої великої жертви від неї не вимагалося. Хотіла розцілувати Клима, та він делікатно відсторонився. Так само делікатно спробував дізнатися перелік інших відвідувачок вілли й прогнозовано дістав категоричну відмову.

– Всяка жінка має право на таємницю, – промовила Ружена з повчальними нотками в голосі, після чого пішла, нагадавши при виході: – Якщо ми раптом десь зустрінемося, пане Кошовий, прошу вважати й не впізнавати мене. Хіба нас спеціально відрекомендують.

– Можете спати спокійно, пані Гошовська, – запевнив Клим і, коли вони лишилися самі, подивився на Шацького: – І що ми маємо тепер?

А підсумок вийшов не надто втішним. Проникнувши за лаштунки таємного життя Агнешки Радомської, вони дізналися: вбивця знав про її забави, знаряддя вбивства роздобув тут.

Отже, він – серед тих, хто відвідував так званий клуб «Доміно».

У Климовій голові відразу зароїлася купа версій та припущень, але без списку цих осіб, без бодай кількох нових прізвищ вони не мали жодного сенсу.

Була, щоправда, примарна ймовірність того, що вдасться розговорити Дану Лилик. Проте Кошовий вже передбачав результат. Вона або мало знає, бо все ж незаміжня й панна Агнеля явно тримала помічницю від заборонених розваг подалі, або знає – та берегтиме таємницю не гірше, ніж Франц із Руженою. До другого варіанта Кошовий схилявся більше. Дана залагоджувала справи з орендою, аби донька нафтовика ніде відкрито не фігурувала. Віддала ключ, бо напевне знала, що Клим зможе побачити на віллі. Отже, хотіла, аби непристойні таємниці розкрилися, але при тому – нібито без її прямої участі. Разом із тим віддана помічниця відчуває межу, до якої готова відчиняти стороннім особам заборонені двері. Й прізвища дам, котрі брали участь у забавах, – таке саме табу для Дани, як для тих, хто прямо причетний до клубу.

Попри це, з помічницею панни Агнелі годилося б зустрітися знову. Тож Кошовий тут же, в спальні, видер аркуш із свого записника, попросив про зустріч, призначив час та місце й попросив Шацького занести в салон «Модна Агнеля», для панни Лилик. Більше сьогодні Йозефа вирішив не затримувати. Не попереджав, щоб той тримав язика за зубами, – і так мовчатиме. Побачене тут настільки помітно вразило та шокувало дантиста, що навряд чи він наважиться навіть натякнути своїй фейгале, де був і з чим мав справу. З Естер Шацької досить, аби чоловік повернувся додому вчасно, без запаху пива, не кажучи вже про горілку, з відчуттям виконаного обов’язку – допомагав колезі, як і веліла сувора і справедлива дружина.

Шацький не заперечував, пообіцяв виконати доручення й нагадав, щоб Клим не забував про нього. Навіть мовив, почервонівши, коли йтиметься про участь у подібних не дуже пристойних та моральних пригодах. Запевнивши, що користь від Йозефа велика, Кошовий відпустив його з миром. Сам же лишився на віллі, аби оглянути її тепер уважніше.

Докладний обшук нічого нового не дав. Залу з комином та бібліотеку, виглядало, ніхто за весь цей час не відвідував. Якщо й шукати нові сліди, то лише в спальні та сусідній із нею кімнаті. Точніше – на фотографіях.

Роздивляючись їх, Клим зловив себе на тому, що не відчував огиди. Порнографічні листівки доводилося бачити й раніше, все ж таки він учився в гімназії, потім час від часу відвідував борделі, не вбачаючи в цьому нічого ганебного. Цікавий підліток, юнак та неодружений парубок мають своєрідну індульгенцію на такі вчинки. Зміна статусу впливала на зміну поведінки, а будинки під червоними ліхтарями взагалі легальні, ходіння туди не є порушенням закону. Сприймати чи не сприймати подібні відвідини, ховатися чи говорити про візити відкрито й відверто – справа інтимна, особиста, приватна.