Гюнтер Продель - Вбивці на борту

Джона Дейлі схопили в лікарні: він прийшов туди відвідати дружину, яка чекала народження дитини. Це стало відомо Скотленд-Ярдові, і за якусь годину лікарню, де перебувала місіс Дейлі, було знайдено. Коли вбраний у білий халат Джон разом з іншими відвідувачами чекав побачення, його впізнала й затримала переодягнена в уніформу медсестри співробітниця кримінальної поліції.

Заарештували і Роя Джеймса. Він довгий час переховувався у передмісті Лондона під чужим ім'ям. Та на підпільній квартирі цьому відомому в минулому гонщику бракувало… спортивних трофеїв, і він попросив дружину принести їх йому. Поліція, яка стежила за місіс Джеймс, пішла слідом за нею. Коли детективи подзвонили біля Джеймсових дверей, злочинець спробував утекти по дахах будинків. Та великий загін поліції оточив весь квартал, і, зрозумівши, що справи його кепські, Джеймс сам спустився вниз. В його кишені знайшли 12 041 фунт стерлінгів; разом з попередніми знахідками сума, яку поліції вдалося вилучити в заарештованих, становила тепер 330 тисяч фунтів, тобто 13 відсотків загальної здобичі банди.

Так за грати потрапили всі учасники «великого пограбування», за винятком Бруса Рейнольдса, Джеймса Уайта і Бестера Едвардса, які зникли без сліду. Їхні імена виказали арештовані гангстери під час попереднього слідства, але куди поділися бандити, не знав ніхто. [9] Першим з цієї трійки попався Джеймс Уайт: на початку 1965 року його затримали в Монако, де вів гучно розважався, представники Інтерполу (міжнародної кримінальної поліції). Через півтора року — влітку 1966 — до рук поліції потрапив Бестер Едвардс. Зрештою, у листопаді 1968, тобто через п'ять з лишком років після «великого пограбування», ув'язнили ватажка банди — Бруса Рейнольдса. За цей час меткий майор встиг добряче помандрувати по світу й порозкошувати: разом з дружиною побував у Бельгії, Франції, Монако, Італії, Алжірі, Канаді, Сполучених Штатах, повсюди відкрито з'являвся на людях, відвідуючи відомі курорти, готелі, казіно, ресторани. Після «турне» подружжя побудувало в Мексіці віллу, на якій і оселилося; тут Рейнольдса часто відвідували його помічники Едвардс та Вільсон. Невідомо чому, але згодом Рейнольдса потягло на батьківщину. Влітку 1968 року подружжя (звичайно, під чужим прізвищем і трохи змінивши свою зовнішність) повернулося до Англії. Своєю «резиденцією» Рейнольдс обрав фешенебельний курорт Торкі, але часто-густо приїздив до Лондона, навіть насмілювався відвідувати декого зі старих знайомих. Така зухвалість далася взнаки: його вистежили агенти Скотленд-Ярду. На суді, який знов-таки відбувся в Ейлсбері, Бруса Рейнольдса було засуджено до 25 років ув'язнення. Проте Рейнольдс не втратив оптимізму. Як заявив він представникам преси після винесення вироку, «якщо все буде, як годиться, років через шість-сім я звільнюся». Враховуючи, що Рейнольдсові зараз немає й 50 років і що він лишаються багатієм, підстави для оптимізму справді є. (Прим. перекладачів).

20 січня 1964 року в місті Ейлсбері почався суд над заарештованими грабіжниками; разом з ними на лаві підсудних сиділо ще сім обвинувачених, також замішаних у злочині. До цього часу маленьке провінціальне містечко було відоме англійцям хіба що своїми славнозвісними ейлсберійськими качками; відтепер його назва, пов'язана з птахами, але вже зовсім іншого сорту, стала відома всьому світові.

Всі члени банди заявили, що вважають себе невинними, і запевняли високий суд, що знають про пограбування не більше, ніж було написано про нього в газетах. Та хоч вони одностайно твердили, що ніколи не були на фермі і знов-таки назва її відома їм тільки з газет, такий незаперечний агрумент, як відбитки пальців, спростувати було неможливо…

Процес тривав аж 86 днів — рекорд навіть для британського правосуддя, — проте сотні репортерів та хронікерів, тисячі цікавих, що з'їхалися до Ейлсбері, розчарувались у своїх сподіваннях. Бо то був дивний процес: на ньому обмаль говорили саме про злочин, вірніше, якомога старанніше замовчували його.

Що б там не було, вже перший день процесу ознаменувався гучною сенсацією, коли перед очима суду з'явилась приваблива Карін Філд. Адвокат її чоловіка виставив Карін свідком, та зовсім не для того, щоб показати, яким чином грабіжникам пощастило втекти з ферми. Як виявилося, поява Карін Філд мала єдину мету: заплутати й залякати присяжних. Жіночка жваво розповіла, ніби невідомий, який, втім, багато чого знав про пограбування, пообіцяв підкупити одного з присяжних трьома тисячами фунтів, аби той визнав Брайана Філда невинним.