Гюнтер Продель - Вбивці на борту

Сирагуза вправно й блискавично розробив план кампанії. На підставі того, ніби в американців неправильно оформлені паспорти, їх було затримано, місця американців зайняли двоє агентів, яким сповістили пароль, розтлумачили, як діяти, і вручили 45 тисяч доларів. Щоб не проґавити слушного моменту, сам Сирагуза з чотирма помічниками влаштувався у сусідньому номері і вмонтував у стінку прилад для підслуховування. Зрештою, про всяк випадок люди Сирагузи чатували в порту: якщо оборудка в готелі чомусь не відбудеться, вони мали захопити яхту та заарештувати команду.

Інформатори не збрехали: дійсно, 7 вересня 1959 року «Марфа» пришвартувалась у ніцському порту. Після поверхового митного огляду команду було відпущено на берег, разом з іншими на нього ступили вдягнені у матроську уніформу, з торбинами в руках, Оней та Леані. Вони подалися до готелю «Рул».

Сирагуза прикипів до мікрофона. Та минали хвилини, а з мікрофона не полинуло жодного звуку. Спочатку Сирагуза гадав, буцімто щось скоїлося з апаратом, але дедалі тяжчі передчуття все більше заволодівали ним. Коли ж він зрештою разом з іншими агентами увірвався до сусіднього номера, то побачив обох своїх «підсадних качок» у найжалюгіднішому стані: непритомні, зв'язані по руках і ногах, вони лежали на килимі. Певна річ, злочинці забрали згадані 45 тисяч доларів.

Побачивши цю сумну картину, Сирагуза наказав захопити та найретельніше обшукати «Марфу». Спеціальний загін відділу боротьби з наркотиками, добре обізнаний з технікою подібних заходів, за кілька годин випотрошив яхту: було зірвано настил палуби, розмонтовано труби, порізано канати, взагалі обслідувано кожну найменшу шпарину. Команда всміхалася й знизувала плечима. Героїну не знайшли.

І не могли знайти. Як потім з'ясувалось, напередодні прибуття яхти берегова радіостанція Інтерполу перехопила кодоване повідомлення, яке вдалося розшифрувати лише через дві доби. Повідомлення це, надіслане приватною рацією Лючано, попереджало «Марфу» про підготовлену пастку. Тому на підході до Ніцци героїн було терміново перевантажено на рибальський катер, який доставив контрабанду у Марсель.

Хто знав про операцію? Сам Сирагуза, кілька його помічників. І ще — начальство у Вашінгтоні. На своїх помічників Сирагуза покладався повністю, отже, лишалось із сумом констатувати, що синдикат «має руку» у вашінгтонських сферах.

Проте Сирагуза вирішив не складати зброї, тим більше, що йому пощастило довідатися: вантаж з «Марфи» поплив до Нью-Йорка на океанському лайнері «Індепенденс», який з'явиться біля американських берегів 16 вересня.

Інформація була важливою, однак важко було навіть уявити собі, як подолати всі перешкоди, що стоять на шляху здійснення нової операції. Головних перешкод було дві: велетенські розміри лайнера і його велелюдність, через що обшукати «Індепенденс», як «Марфу», не було ніякої фізичної можливості. По-друге, ««Індепенденс» розвантажуватимуть нью-йоркські докери, профспілкове керівництво яких уже давно контролюється» синдикатом гангстерів.

Допоміг щасливий збіг обставин.

…У високоповажного патера О'Коннора, католицького священика, який обслуговував у нью-йоркському порту духовні попити прибулих емігрантів, незважаючи на його сан, була дивна пристрасть: він залюбки і регулярно відвідував так звані «кавер-герлс-студії». У цих закладах, яких повно-повнісінько у Нью-Йорку, сплативши п'ять доларів за вхід, можна фотографувати голих дівчат. Моделі для зйомок постачає господар, клієнтові лише треба принести фотоапарат.

В одній з таких «сексі-студій», на П'ятдесят першій вулиці, високоповажного О'Коннора, який, звичайно, був не в рясі, несподівано стрів лейтенант митної поліції Пауерс, який також був завсідником подібних закладів. Звісно, Пауерса здивувало, як це «божий служник» потрапив у таке місце; згодом подив пробудив професійну підозрілість. Якщо патер, розмірковував лейтенант, вештається по «сексі-студіо», то він, мовляв, взагалі людина нечиста. Можливо, й нечиста на руку, тим більше, що знаходиться у такому вигідному становищі: щодня спілкується з іноземцями, всюди ходить вільно, не викликаючи ніякої підозри.

Ці розмірковування врешті-решт змусили Пауерса доповісти начальству про зустріч із патером та про свої побоювання. Начальство взяло заяву до уваги — і слушно.

16 вересня, коли «Індепенденс» причалив, патер звернувся із словом божим до 75 прибулих католиків-емігрантів і так розчулив їх проповіддю, що один з італійців підніс пасторові дерев'яну статую апостола Павла, яку нібито створив власноруч.