Василь Кожелянко - Срібний павук

— Нам, це кому? — здивовано перепитав Кароль.

— Ну, тобі, мені, Румунії, Німеччині, — Гельмут завагався, — Марії, може…

Тобі зась до Марії, подумав Кароль, бо якщо я все-таки рано чи пізно спродаюсь вигідно з цим срібним, одним або комплектом, то ти гарний, але бідний, німецький хлопче, мені не конкурент, Марія зробить правильний вибір. Але ще треба її знайти, десь у Европі. Чи де там вона?

— Де там вона, як ти гадаєш, Гельмуте?

— Десь у Европі, мабуть.

Що 1940-й рік приніс Марії, Кароль з Гельмутом не дізналися — вона про себе звістки не подавала, їм особисто цей рік не обіцяв нічого особливого — вони і далі ловили бандитів, щоправда, все млявіше і млявіше, зате Великій Румунії новий сороковий рік заповідав великі випробування. Вже взимку стало очевидно, що справа йде до війни з Совєтським Союзом. Після прилучення до Української совєтської республіки доброго кавалка колишньої польської держави, усім стало зрозуміло, що совєти цим не задовільняться. Кремль щиро пройнявся українським соціялістичним націоналізмом і поставив собі за мету об’єднати всі етнічні українські землі в одній державі — УССР. Товариш Сталін до своїх численних титулів додав ще один — «друг усіх проґресивних українців». Це зовсім не означало, що для реґресивних українців товариш Сталін — ворог, ні, для таких він — суворий, але справедливий батько, який змушений заслужено карати реґресивних українців виховними роботами в Арктиці, аби вони нарешті зрозуміли, що таке проґрес. Хто вперто не хотів розуміти елементарних речей, з тим товариш Сталін, згнітивши серце, змушений був прощатися. Назавжди!

Отже, товариш Молотов натякнув десь у Берліні в компанії своїх друзів — нацистських дипломатів, і Румунія зрозуміла: совєти ось-ось висловлять свої претензії на Бессарабію і Буковину. Що робити? Це ж якщо вони загарбають ці споконвічно румунські землі, Румунія уже не буде Великою, а це — катастрофа планетарного масштабу! Де шукати правди? За логікою геополітики, Румунія як член двох Антант — Малої та Балканської — мала би розраховувати на Велику Антанту, але і Франція, і Велика Британія самі з часу на час очікували на гітлерівську аґресію. Чернівецька газета «Час» писала 9 березня 1940 року:

Париж, «Радор-Ройтер» сповіщає: Про інформації, що німецька офензива може розвинутися 15 березня, висока французька особистість заявила, що німецька офензива на Заході можлива кожного часу в реченці 24 до 48 годин. А все ж таки не примічено нічого в останньому часі, що вказувало б на недалеку офензиву.

Були деякі рухи на границі Голяндії та в Ахені, але вони не значні. Так само сповіщено, що кілька німецьких одиниць прибуло на швайцарську границю між Базелем і Констанцою. Цей відтинок уважали завжди за спокійний, де дивізії другої лінії виконували часто інструкції. Французькі військові круги ніяк не занепокоєні цими військовими рухами.

Лондон, «Радор». В письмі, зверненім до правительственного кандидата в Котеріні, пише Чемберлен між іншим: Справи, за які йде спір, ясні. Наші вороги борються за панування у світі і за знищення бритійської імперії. А ми боремося, щоби покласти край німецькому нападові й пануванню насилля. Будемо боротися далі з усіх сил, доки вільність і забезпеченість не будуть відновлені в Европі.

Вожді леґіону «Залізна гвардія» з охотою переорієнтували б Велику Румунію у бік Німеччини, теж великої, аби в Адольфа Гітлера знайти правду і захист від українсько-сталінських зазіхань, але що робити, коли Німецький Райх і Совєтський Союз — друзі-нерозлийвода?!

Їхня дружба розпочалася проти Польщі, царство їй небесне, але де ґарантія, що не продовжиться і проти Румунії'? Нема також надії, що націонал-соціялістична Німеччина і просто соціялістична Росія пересваряться, бо їхня дружба переростає у братську любов. Ади, 26 лютого в Берліні найкращий московський театр «Балшой» дав прем’єру опери Глінки «Іван Сусанін». У річницю відродження цього давнього твору, який 1836 року з’явився під назвою «Жізнь за царя». Якраз після невдалого польського повстання. А відроджено цю оперу з новою назвою і правильно відредаґованим лібрето після невдалої польської аґресії проти миролюбної Німеччини — союзника совєтів. Потрібний твір у потрібний час!