Нестор Коваль - Гроші. Ч 1. Сизий світанок

– Це ж наш кейс, ми домовлялися!

– Очевидно, Хазяїн знає про це, більш того, наскільки мені відомо, це особисто його рішення – підрізати нам крила. Тепер він вважає, що все мусить належати Дантисту. Той особисто керує процесом віджиму. СБУ й інші силовики тільки виконують команди, сприяють тому, щоб ринок газу і нафти захопили фірми Курки. Ти ж знаєш, вони все завозять через кордон без жодного мита. Це неймовірні гроші!

Кардаш опустив голову. Його команда якраз тільки що пропустила кілька результативних атак поспіль, і публіка в залі принишкла.

– О, нас знімають! – наче зрадів такому факту Лавочкін. – Посміхнися їм!

Кардаш, на обличчі якого не здригнувся жоден м’яз, прошипів, не розкриваючи рота:

– Дай їм команду стерти запис! Ти ж це можеш.

– Навіщо? – здивувався Лавочкін. – Я сам попросив їх зняти і показати нас увечері у новинах. Все оплатив, кожну секунду ефіру.

– Що, все настільки погано? – Кардаш саркастично посміхнувся і розвів руками. В його розумінні реальність ставала безнадійно поганою тільки тоді, коли тебе показують в новинах. Тобто, якщо ти змушений стирчати в «ящику», значить, справи твої по-справжньому кепські. Гіршого і бути в житті не може, коли ти «світишся» на публіку.

Вболівальники також незадоволено загуділи – суддя, на їхній погляд, прийняв чергове несправедливе рішення на користь суперника. Якби протягом матчу хтось невідступно споглядав за олігархом, то у нього б склалося абсолютне враження, що Кардаш всім серцем вболіває за свою команду, настільки синхронно співпадали емоції на майданчику і навколо нього й емоції та дії олігарха. І така людина у залі була. І саме зараз докладала Гуслякову по мобільному телефону про перебіг подій в ложі почесних гостей:

– Сидять… Про щось говорять… Нічого не чутно, дуже шумно тут, баскетбол… баскетбол, кажу, дуже багато людей, вболівальники кричать. Ні, вони не замовкають, а коли замовкають, ті також мовчать… Що роблять? Ну, вболівають.

Здалеку Кардаш був чимось схожий на французького актора Жана Рено, точніше, якщо трохи напружити уяву, то можна було б сказати, що він – старший брат того знаменитого іспанського француза: значно сивіший, гладкіший, нижчого росту, але щось спільне в зовнішності ці незнайомі і далекі за інтересами і місцем проживання люди таки мали.

Кардаш походив із багатодітної родини, що жила в глухому селі Західної України, в місцях колись масового проживання євреїв, – до намагання нацистами «вирішити питання остаточно» на початку 40-х років минулого століття під час Другої світової війни. Яким чином юнак потрапив у високі сфери великої політики, як став мільярдером і головним постачальником газу в країну, мало хто знав. Проте ще менше людей хотіло про це знати, тому що мало кого надихала доля тих, хто цікавився цим делікатним питанням і таки щось дізнався. Ходили чутки про міцні зв’язки Кардаша з російською мафією – такими, наприклад, відомими персонажами, як покійний Япончик або ще й досі вельми живий Сєва Могилевич, що уславилися в незабутніх лихих дев’яностих. А ще чутки про міцні зв’язки з нинішньою кремлівською верхівкою, що в свою чергу, історично була пов’язана з корпорацією ділків-цеховиків, і, звісно ж, «крадіями в законі», керівниками спецслужб і партійним апаратом комуністичної партії Радянського Союзу. Це те, що зазвичай називали одним простим коротким, наче постріл із глушителем, словом «мафія».

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.