Всеволод Нестайко - Повторне зникнення Ципи

Коли хлопці, вскочивши у каюту, почали, захлинаючися, розповідати про свою пригоду, капітан Попенко нахмурився:

— Я ж просив!.. Поводитися як звичайні туристи. Не привертати нічиєї уваги. А ви! Через ілюмінатор у воду стрибаєте. Нічого собі «звичайні туристи»! Єдина надія, що дуже рано і, може, ніхто не бачив, не звернув уваги.

— Це все твої штучки! — гримнув на Вітасика Григорій Тарасович. — Твоя вічна погоня за пригодами! Ще щось — і я відправлю тебе додому. Продовжимо подорож без тебе, утрьох.

Женя спробував заступитися за Вітасика, казав, що все вирішило жеребкування, що міг стрибнути й він, намагався навіть пожартувати (мовляв, якби Платоша підсадив, то і стрибнули б удвох), але Григорій Тарасович на жарт не зреагував, не усміхнувся.

Отже, перша їхня пригода на теплоході, якої комусь вистачило б на довічні тріумфальні спогади під захоплені оплески однокласниць (ще б пак — втеча з каюти через ілюмінатор!), схвалення не здобула. Навпаки, викликала негативну реакцію і репресивні наслідки.

— Щоб від мене — ні на крок! — наказав Григорій Тарасович. І автономія хлопців була втрачена на цілий день.

Під невсипущим наглядом вони снідали, потім ходили разом з усім теплоходом на екскурсію. А втім, той невсипущий нагляд їх анітрохи не бентежив. Бо в Каневі вони були вперше. А той, хто хоч раз побував у Каневі, той знає, яке почуття охоплює людину на тій святій землі. І вони про все на світі забули.

— Капітан Горбатюк? Добрий день! Дозвольте доповісти?

— А-а, Толю, здоров! Ну що, що у тебе?

— Та поки що нічого особливого. Вивчаємо ситуацію, прощупуємо персонал. Ципи на теплоході поки що не виявили. Хоча серед майже п'ятисот чоловік це й не так просто. З Сокирком познайомився. Це було не дуже важко. Сказав, що прихильник його таланту. Тут за ним ціла вервечка дівчат бігає. Примусили його навіть дати невеличкий концерт у кают-компанії. Я його намагаюся від тих дівчат рятувати. Він живе в одномісній каюті. Хлопець начебто непоганий, хоча й трохи самозакоханий. З капітаном, здається, не знайомий. У всякому разі я бачив, як вони, зустрівшись, не те що не привіталися, а навіть одвернулися один від одного. Хоча капітан вітається з багатьма пасажирами, особливо першого класу. І з відомим артистом міг би привітатися й без знайомства.

— Це теж інформація до роздумів.

— Можливо. Але більше ніяких проявів у взаєминах між ними не помічено. Капітан користується у команди повагою. Суворий, але справедливий. До «Квітки-Основ'яненка» плавав на «Метеорах», «ракетах», фарватер знає добре, аварій не мав. З наступного сезону «Квітку-Основ'яненка» обіцяють перевести на закордонні круїзи. Дніпро — море, СРСР — Румунія. І в цьому заслуга капітана Пилипея. Так вважає команда. Я говорив з кількома матросами… А як у тебе? Відносно Вороного?

— У нашій картотеці зареєстровано три Вороних. Вороний Артем Степанович, 1921 року народження, старий карманник, п'ять років як «зав'язав», хворий на виразку шлунка, зараз лікується в Миргороді. Єременко Василь Олександрович на прізвисько Вороний, 1939 року народження, рецидивіст, вбивця, грабіжник, зараз відбуває покарання у колонії суворого режиму на Воркуті. І Вороний Юхим Веніамінович, 1954 року народження, засуджений торік за рекет і насильство.

— О! Годиться. Ті двоє навряд. Хоча Єременко не виключений. А от цей третій… І рекет, і вік… може бути цілком Ципиним батьком. Тоді зрозуміло стає… Треба б підняти справу. Чи не проходили свідками, потерпілими капітан Пилипей і співак Сокирко.

— Співак?

— А що? Згадай Френка Сіпатру. Його зв'язки з мафією.

— Щоб підняти справу, треба офіційний запит. Не хотілося б поки що нікого підключати.

— А ти спробуй неофіційно. У тебе ж стільки знайомих. Таку коротку довідку — лише два прізвища, — тобі можуть дати дівчата з архіву.

— Ну, я подумаю… А як там наші хлопці?

— В своєму репертуарі! Вже вискакували з ілюмінатора у воду.

— Та ти що?!

— Ну про це потім. Зараз перерветься. Бо у мене вже немає монеток. З Черкас подзвоню знову. Бувай!

— Щасливо.

Коли Анатолій Петрович після телефонної розмови повернувся на теплохід, Григорій Тарасович, Вітасиків тато, зустрів його несподіваною звісткою:

— До речі, серед пасажирів теплохода є Вороний.

— Звідки ви знаєте?

— Директор круїзу сказав.