Андрій Кокотюха: Таємниця підводного човна

— Може, купнемося? — запитав Богдан, але в голосі його не чулося жодного азарту.

— Хочеш — плавай собі, — байдуже знизав плечима Данило.

— Ні, а ти що пропонуєш? — з ходу почав заводитися Майстренко. — Сам нічого не придумав, а вже той…

— Що — «той»? — повернувся до нього Лановий усім корпусом. — Я тобі нічого не «той». Чого тебе сіпає з самого ранку? Ніхто не тримає — купайся. Якого дідька тут іще робити?

— Даня правий, — зітхнула Галка. — Тільки не гризіться, хлопці. Богдан просто перекупався. Тому так реагує.

— По-моєму, нам уже й нема про що говорити, — зітхнув Данило. — Давайте так: розійдемося у різні сторони і займемося, хто чим придумає. Потім зберемося, поділимося враженнями — раптом у когось виникне цікава ідея?

— А разом, на дві голови, ми вже нічого не придумаємо? — знову визвірився Богдан.

— Чому на дві? — Галка вперла руки в боки.

А мою голову ви вже не рахуєте?

— Заспокойся, — Данило миролюбно взяв дівчину за плече. — Це Бодя мою голову не порахував, — він кивнув у бік Майстренка.

Такими сварками починався вже не перший ранок, і це турбувало Ланового дедалі більше. Коли нема чим себе зайняти, приводу перегризтися довго шукати не доводиться. Данило гостріше за інших відчував небезпеку, та вдіяти нічого не міг. Тим більше, що, за великим рахунком, уся компанія опинилася тут, на морі, через нього.

Виходить, він ніби зобов’язався розважати всіх. А не клеїться…

Не знаючи, як далі підтримувати розмову і чи варто підтримувати її взагалі, Данько відійшов від гурту, повернувся до моря, ловлячи лицем легкий бриз, пошукав, за що б зачепитися очима. Спершу вирішив рахувати чайок, та потім перевів погляд на водяну гладінь. Десь далеко плив корабель — Лановий уже знав, що це судно для прогулянок, місцеві підприємливі люди катають відпочивальників, наші герої звикли бачити його щодня. Потім провів поглядом вітрило яхти. Тоді зупинився на цяточці, яка стрімко й упевнено наближалася до них, за лічені секунди набувши обрисів великого катера.

А за кілька хвилин Данило зрозумів: цей катер тримає курс просто на них. Точніше — в їхній бік. Недалеко від того місця, де вони розташувалися, був доволі широкий пірс.

Боковим зором Лановий засік — наближення катера помітили і Богдан з Галкою. Тільки Футбол лишився до цього видовища байдужим, просто походжав берегом, думаючи про щось своє, страусяче. Піддавшись поки що не зрозумілому пориву, Данило неквапом рушив у бік пірса. Богдан і Галка посунули за ним.

Тим часом катер, наближаючись до берега, швидкість не скидав. Навпаки, складалося враження — кермує ним шаленець, що шукає вдячних глядачів. Поза сумнівом, він уже бачив дітей на березі, тому виконав фігуру морського пілотажу спеціально для їхніх очей: розвернувся на повній швидкості, збуривши хвилю, при цьому катер нахилився на бік, ставши майже вертикально, — так автогонщики демонструють їзду на двох колесах. На якусь мить здалося — не втримається катер, перекинеться, доведеться гукати рятувальників. Та враз він вигулькнув з-за хвилі, тримався впевнено, повторив трюк, цього разу збільшивши коло, а коли й це вдалося — розвернувся у протилежний бік. Ось, мовляв, як я можу: і так, і так, і ось так.

Не втрималася Галка — заплескала в долоні. Знизав плечима Богдан — подумаєш. Замислився Данило — чого б це його отак викаблучуватися.

А катер уже скинув швидкість, розвернувся, неквапом підійшов до пірса. Порівнявшись із ним, зупинився, не глушачи мотор. На палубу вийшов чоловік у шортах, сніжно-білій футболці та в капітанському кашкеті, помахав рукою, явно підзиваючи їхню компанію до себе.

— Гайда? — запитав Богдан і, не дочекавшись відповіді, рушив уперед.

Данило й Галка не бачили причин, чому б їм не підійти до катера. Теж посунули, страус подріботів за ними.

Зблизька катер виявився більшим, ніж здавалося. Лановий дуже погано знався на плавальних засобах, їхніх моделях і загалом на всьому морському, цілком справедливо вважаючи себе по вуха сухопутним. Та все ж щось він та й знав, точніше — відчував.

Скажімо, роздивившись катер зблизька, Данило чомусь зробив упевнений висновок: це — військове судно. Точніше, має стосунок до військового флоту. Звичайні, так би мовити, цивільні, катери бачив хлопець багато разів — Дніпром їх он скільки плаває! Цей же чимось від уже раніше бачених катерів відрізнявся. Було в ньому щось таке бойове і загрозливе водночас. Може захистити, але здатен і атакувати.