Астрід Ліндґрен - Знаменитий детектив Блюмквіст

Раптом він заквапився. Власне, коли хтось бере участь у війні Троянд, то не повинен відвідувати хворих. Він міцно стиснув у руці Великого Мумрика й рушив до дверей.

— До побачення, Ніке, — сказав він. — Я прийду до тебе іншого дня.

І не встиг Ніке відповісти, як він зник.

— Гарне хлопченя, — промовив Ніке сам до себе.

Калле, Андерс і Єва-Лотта й досі сиділи на пекаревому горищі. Там щойно побував пекар Лісандер зі свіжими булочками.

— Як щиро казати, то ви не заслужили ніяких булочок, — пробурмотів він. — Скільки через вас буває клопоту. Але хай уже, — додав він і погладив Єву-Лотту по щоці. — Пару булочок ви все-таки заслужили!

Тільки-но він спустився до пекарні, як знадвору почувся бойовий поклик. Це повертався посланий у розвідку лицар Білої Троянди. Гупаючи ногами, немов цілий загін вояків, він піднявся сходами нагору.

— Ось, — сказав він і кинув Великого Мумрика на підлогу.

Калле, Андерс і Єва-Лотта витріщили на нього очі. Потім глянули на Великого Мумрика. Потім глянули одне на одного і засміялися.

— Біла Троянда отримала секретну зброю, — сказав Андерс. — Ми отримали Расмуса.

— Так, тепер хай Червоні начуваються, — мовив Калле.

Расмус занепокоєно позирав то на одного, то на другого. Невже вони сміються з нього? Хіба він не зробив усе як слід?

— Я ж зробив добре, — боязко сказав він. Єва-Лотта дала йому легенького щигля по носі.

— Так, Расмусе, — мовила вона, сміючись, — ти справді зробив добре.

Діти, ви вже напевне чули про видатну шведську письменницю Астрід Ліндґрен або й читали якісь її твори — адже в Україні виходило багато перекладів її книжок, як і в цілому світі, і їх прочитали не сотні й не тисячі, а мільйони дітей.

Астрід Ліндґрен народилася 1907 року на хуторі біля невеликого містечка Вімерб'ю на півдні Швеції і виростала в сім'ї, де панували злагода й любов і між батьками, і між дітьми, — а в Астрід було три сестри й один брат. Дітей змалку привчали до праці, але й давали їм час на гру і на розваги, тому ранні роки письменниці були щасливі й залишили по собі стільки чудових спогадів, що вони стали основою для багатьох її майбутніх книжок.

Астрід Ліндґрен мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до цікавих оповідей, — усі ці риси вона успадкувала від батька. Вдома її розповіді любили слухати не тільки брат і сестри, а й сусідські діти, з якими вона завше приятелювала. Не були до них байдужі й дорослі. А багато пізніше, коли Астрід Ліндґрен одружилася і стала матір'ю, вона вигадувала різні цікаві історії для своїх дітей. 1941 року вона записала повість, яку розповідала своїй доньці, коли та хворіла, а через три роки подала її до одного з найбільших шведських видавництв. Там повість відхилили. Того ж року інше видавництво оголосило конкурс на найкращу книжку для дітей. Астрід Ліндґрен написала повість «У Бріт-Марі легшає на серці», подала рукопис на той конкурс, і він отримав другу премію. Так у шведській літературі з'явилося нове ім'я — Астрід Ліндґрен.

Через рік те саме видавництво знов оголосило конкурс, і Астрід Ліндґрен подала на нього відхилений рукопис. Він отримав першу премію. Це була «Пеппі Довгапанчоха». Книжку видали, і вона мала великий успіх — на сьогодні її перекладено понад шістдесятьма мовами, серед них і українською. Таке саме визнання здобули і багато її подальших книжок, на них виросло вже не одне покоління дітей у цілому світі.

Астрід Ліндґрен створила за своє життя понад сорок повістей і стільки ж так званих «Книжок-малюнків», де тексту менше, ніж ілюстрацій, — ці книжки призначені для найменших читачів. Твори її можна поділити на дві групи. Одна — повісті з казковим сюжетом або такі, де дія відбувається у світі, створеному уявою їхніх героїв, як та ж «Пеппі Довгапанчоха», чи «Малий і Карлсон, що живе на даху», чи «Mio, мій Mio», чи «Брати Лев'яче Серце». Друга — реалістичні твори, такі як «Расмус-волоцюга» або три повісті про Калле Блюмквіста, що їх ви тепер берете до рук. Це пригодницькі твори. Їхні герої — звичайні діти з малого містечка, веселі, дотепні, винахідливі, часом здатні на нерозважні вчинки, але й спроможні стати в обороні справедливості проти підступів і навіть злочинів. Щоб не нудитися під час літніх канікул, вони провадять між собою боротьбу, наслідуючи і водночас романтизуючи війну Білої та Червоної Троянд, що точилася в XV сторіччі в Англії. Головний герой трилогії Калле Блюмквіст, начитавшись пригодницьких повістей, часом і себе уявляє славетним детективом, що рятує людство від злочинців. Та в їхньому містечку ніяких злочинів ще не ставалося, тож мрії Калле про викриття їх лишаються тільки мріями, з яких часто глузують його друзі. Та часи міняються, і в їхнє тихомирне містечко також вдирається зло. Дітям справді доводиться боротись зі злочинцями. У першій повісті — це ще тільки крадіжка, але в другій уже стається вбивство, а в третій на арену виходить злочинець міжнародної мірки. Дорослішають і герої книжки, — в першій повісті їм по одинадцять років, а в третій уже по тринадцять, — і небезпечнішою стає їхня боротьба з порушниками закону. І хоч їх також часто опадає страх і навіть розпач, вони завдяки своїй витримці й винахідливості знаходять раду у найскрутніших ситуаціях.