Джон Гришэм - Острів Каміно

Президент університету тільки-но повернувся після безсонної ночі до свого будинку на території університетського містечка, як йому надіслали повідомлення про те, що помічено зникнення деяких цінних предметів. Він помчав до бібліотеки, де зустрівся з головним бібліотекарем, агентами ФБР і місцевою поліцією, і разом вони вирішили якомога довше зберігати цю подію в таємниці. Невдовзі до них мав долучитися начальник вашингтонського Відділу ФБР з повернення рідкісних цінностей: на його думку, викрадачі найближчим часом мали зв’язатися з університетом і вимагати викуп. Розголос у пресі, вірусно поширюючись, лише ускладнив би ситуацію.

Святкування вирішено було відкласти доти, доки четверо мисливців не приїдуть до маленького будиночка в глибині гір Поконо. Денні орендував його на весь мисливський сезон і вже два місяці там жив. Задумувалося, що готівка, яку вони невдовзі мали здобути за свій улов, з лишком компенсує витрати на оренду. Серед чотирьох членів команди постійну адресу мав лише Джеррі. Він знімав зі своєю дівчиною невеличку квартиру в Рочестері, штат Нью-Йорк. Трей, як утікач із в’язниці, більшу частину свого дорослого життя мусив переховуватися. Марк час від часу жив зі своєю колишньою дружиною неподалік від Балтимора, але це ніде не було зафіксовано.

Усі четверо мали по кілька комплектів підроблених документів, зокрема такі паспорти, в яких не розпізнав би підробки жоден співробітник митниці.

У холодильнику були три пляшки дешевого шампанського. Денні відкрив одну з них, розлив напій по чотирьох кавових чашках із різних комплектів і урочисто промовив:

— Вітаю, хлопці, і будьмо! Ми це зробили!

Через півгодини всі пляшки було випито, і втомлені мисливці надовго провалилися в сон. Рукописи, які досі були в однакових архівних футлярах, було складено, мов злитки золота, у сейфі для зберігання зброї, який стояв у коморі, і протягом кількох днів їх мали охороняти Денні і Трей. Що ж до Джеррі й Марка, то вони мали повернутися додому, виснажені після тижневого «полювання на оленів у лісі».

Поки Джеррі спав, проти нього на повну потужність працювала нещадна машина федерального уряду. Експертка ФБР помітила крихітну пляму на першій сходинці сходів до бібліотечного сховища. Вона слушно розпізнала в ній свіжу крапельку крові, яка ще не встигла набути темно-бордового, майже чорного кольору. Експертка зібрала кров, доповіла начальнику, і зразок спішно доставили в лабораторію ФБР у Філадельфії. Аналіз ДНК було проведено негайно, і його результати одразу ввели в національний банк даних. Не минуло й години, як система знайшла збіг у штаті Массачусетс: ДНК належала якомусь Джеральду А. Стінґардену — злочинцеві на умовно-достроковому звільненні, якого сім років тому було засуджено за крадіжку картин у галериста в Бостоні. Команда аналітиків щодуху кинулася шукати будь-який слід пана Стінґардена. Виявилося, що в США було принаймні п’ятеро людей з таким прізвищем. Четверо швидко відпали, а щодо п’ятого пана Стінґардена одразу застосували ордери на обшук квартири, історію дзвінків з мобільного й операцій кредитних карток. Коли Джеррі прокинувся в горах Поконо, ФБР уже стежило за його квартирою в Рочестері. Було вирішено не являтися туди з ордером, а натомість спостерігати й чекати.

Хтозна, чи не виведе їх пан Стінґарден на решту злочинців?

У Принстоні тим часом підготували списки всіх студентів, що відвідували Бібліотеку Файрстоуна протягом минулого тижня. Система безпеки фіксувала кожен візит до будь-якої з бібліотек кампуса за студентським квитком. Було виявлено підроблені квитки, які одразу викликали підозри, оскільки зазвичай в університетах підробними квитками користуються неповнолітні, щоб купляти спиртні напої, а тут хтось скористався ними, щоб пробратися в бібліотеку. Було визначено точний час їх використання, після чого їх зіставили з відповідними записами з камер спостереження бібліотеки. Опівдні в ФБР уже мали чіткі зображення Денні, Джеррі й Марка, хоча поки що користі від них було мало, адже всі троє відтоді як слід змінили свою зовнішність.

У Департаменті рідкісних книг і спеціальних колекцій старий Ед Фолк вперше за кілька десятиліть опинився в центрі бурхливих подій. Оточений агентами ФБР, він перебирав записи реєстраційних журналів і фотографій всіх останніх відвідувачів. З кожним із них зв’язалися для перевірки, і коли агенти ФБР зателефонували ад’юнкту Невіллу Манчіну з Портлендського університету, той запевнив їх, що ніколи в житті навіть не наближався до Принстонського університетського містечка. Тепер ФБР мало чітку фотографію Марка, однак поки не знало його справжнього імені.