Джон Гришэм - Фірма

О, цю відповідь добре зрозуміли всі троє: п’ятеро найкращих із трьох сотень. Міг би й додати: він третій, так близько до найпершого, та промовчав. Ці люди, з якими він розмовляв, закінчили виші не такого рангу — Чиказький, Колумбійський, Вандербільта — він вже знав це після побіжного перегляду юридичного довідника Мартиндейла-Габела. Знав, що навчанням не дуже цікавитимуться.

— А чому ви обрали Гарвард?

— Насправді Гарвард обрав мене. Я подав документи до кількох вишів, на навчання мене брали всі. Та у Гарварді запропонували кращу фінансову підтримку. І ще, я вважав і тоді, і тепер, що в Гарварді найкраща юридична школа.

— Бачу, Мітчу, справи у вас тут непогані, — задоволено переглядав резюме містер Ламберт. Досьє лежало у кейсі, схованому під столом.

— Дякую. Я старався.

— У вас найвищі результати з дисциплін оподаткування і цінних паперів.

— Так, це мене найбільше цікавить.

— Ми переглянули ваші творчі роботи, чудово.

— Дякую. Мені подобається проводити дослідження.

Він явно збрехав, однак усі кивнули і прийняли його відповідь. Так, то був ритуал. Дійсно, жоден студент чи юрист при здоровому глузді не отримує анінайменшого задоволення від дослідження у галузі фінансів, одначе кожен перспективний правознавець виплекав у собі любов до бібліотеки.

— Розкажіть нам про дружину, — майже боязко попросив Ройс Мак-Найт. Вони вже підготувалися до нового опору, та запитання було стандартним для будь-якої організації — не вимагало викладення сокровенних таємниць.

— Її звати Еббі. В університеті Західного Кентуккі вона отримала ступінь з дошкільної освіти. Ми закінчили навчання одночасно й одразу ж побралися — наступного тижня. Останні три роки вона працює в приватному дитсадку неподалік од Бостонського коледжу.

— І як ваш шлюб...

— Ми дуже щасливі. За стільки років навчання вже добре вивчили одне одного.

— А у футбольній команді ви грали на якій позиції? — Ламар спрямував бесіду в менш делікатне русло.

— Захисником. Мені доводилося дуже багато часу проводити на полі, поки я не пошкодив коліно в останній грі за університет. Наша команда з Західного Кентуккі — єдина, яка не здає своїх позицій. Я грав чотири роки поспіль, починав із юніорської команди. Та от коліно добре й досі не зажило.

— І як же вам вдалося бути відмінником, та ще й грати футбол?

— На першому місці в мене завжди були підручники.

— А я щось не уявляю, щоб коледж в Кентуккі був одним із найкращих, — пирхнув Ламар і дурнувато всміхнувся, правда, одразу про те й пожалкував. Ламберт і Мак-Найт насупилися — явно збентежені його хибою.

— Не гірший за університет Канзасу, — відповів Мітч. Вони завмерли — усі завмерли — здивовано перезирнулися. Цей Мак-Дір знав, що Ламар Квін закінчив коледж у Канзасі. Вони ж ніколи не зустрічалися, і хто саме з фірми з ним проводитиме співбесіду знати Мак-Дір теж не міг, — і все одно він знав! Видно, зазирнув до довідника Мартиндейла-Габела та все вирахував. Це ж треба — перечитати біографічні дані всіх сорока одного співробітника фірми, а при зустрічі згадати, що єдиний лиш Ламар Квін навчався у Канзасі. Оце так! Вони й справді були приголомшені.

— Перепрошую, я не мав того говорити, — вибачився Ламар.

— Пусте, — Мітч по-дружньому всміхнувся. Мовляв, усе те дрібниці.

Олівер Ламберт прокашлявся. Час було продовжити розмову.

— Мітчу, у фірмі не схвалюють пияків та донжуанів. Хоча ми й не пуритани, та бізнес понад усе. Ми і за славою не женемося, однак працюємо багато. І гроші гарні заробляємо.

— Ну все, що ви говорите, мені підходить.

— Фірма має право перевіряти співробітників на наркотики.

— Я не вживаю наркотиків.

— Це добре. Які ваші релігійні погляди?

— Методистська церква.

— Гаразд. У фірмі є прихильники різних віросповідань — католики, баптисти, прихожани єпископальної церкви. Це справа кожного, але ми маємо знати. Нам потрібна стабільна родина. Коли юристи щасливі, вони продуктивніше працюють. Тому ми й ставимо такі запитання.

Мітч усміхнувся й кивнув. Таке він уже чув, і не раз.

Трійця обмінялася поглядами, тоді знову зосередилася на Мітчеві. Отже, бесіда досягла певної точки, коли претендентові вже самому дозволялося поставити одне-два ввічливі запитання. Мітч змінив позу — перехрестив ноги. Головне питання — це гроші — він мав порівняти запропоновані суми. Якщо його платня буде нижчою, ніж в іншій фірмі, тоді — бувайте, джентльмени, радий був зустрітися. Ну а якщо сума здасться привабливою, то відтак уже обговоримо з вами і родину, й шлюб, і футбол, і релігію. Він мав досвід таких бесід, знав: уникатимуть прямих відповідей, аж поки стане всім незручно, та очевидно, що говоритимуть про що завгодно, тільки не про гроші. А нумо для початку легше запитання.