Джон Гришэм - Фірма

Тоді перепросила за тутешню важку атмосферу. Зараз у людей немає настрою працювати, і так буде ще кілька днів, поки налагодиться нормальний ритм роботи фірми. Такі були хороші молодики! Задзеленчав телефон на її столі. Вона взяла слухавку і сказала, що в пана Мак-Найта важлива нарада, тож вона його не турбуватиме. Ще один дзвінок — і Луїза провела Мітча до кабінету шефа.

Всередині його привітали Олівер Ламберт та сам Мак-Найт і одразу відрекомендували двом присутнім: Віктору Міллігану й Ейвері Толларові. Усі повсідалися навколо невеликого столу для засідань. Луїзу відправили по каву. Мілліган був начальником відділу оподаткування, а Толлар, якому виповнився всього лише сорок один рік, уже був партнером.

— Мітчу, перепрошуємо за невеселий початок, — сказав Мак-Найт. Вдячні за те, що ти був учора присутній на похороні. Ще раз прошу вибачити, що перший день роботи у нашій фірмі видався доволі сумним.

— Я просто не міг не піти на похорон, — відповів Мітч.

— Ми пишаємося, що ти з нами, у нас на тебе покладаються великі сподівання. Щойно втратили двох цінних юристів, обоє вони займалися тільки податками, то ж тепер від тебе вимагатимемо напруженої праці.

З’явилася Луїза, принесла тацю зі срібним кавником і порцеляновими чашечками.

— Сумна година, Мітчу. Тож розділи її разом з нами, — мовив Олівер Ламберт.

Вони схилили голови, помовчали. Ройс Мак-Найт кинув погляд на робочий блокнот.

— Мітчу, ми з тобою, здається, вже балакали на цю тему. Кожен новий співробітник фірми закріплений за партнером, який скеровуватиме його, як супервайзер і наставник. І дуже важливо зберігати такі відносини між ними. Ми завжди стараємося підібрати такого партнера, з яким тобі вдасться спрацюватися і порозумітися. Зазвичай ми не помиляємося. Знаю, все може бути, і коли так станеться, то просто призначаємо іншого. Твій партнер — Ейвері Толлар.

Мітч зніяковіло усміхнувся до Толлара.

— Ти перебуватимеш під його безпосереднім керівництвом, і всі справи, над якими ти працюватимеш, будуть і його справами. Займатимешся податками.

— Дуже добре.

— Поки я не забув, Мітчу. Пообідаймо сьогодні разом? — запропонував Толлар.

— Звичайно. Згоден.

— Можете поїхати на лімузині, — запропонував Ламберт.

— Я так і планував.

— А коли лімузин матиму я? — запитав Мітч, і всі заусміхалися — видно, що раді були змінити тему.

— Років через двадцять, — відповів Ламберт.

— Я потерплю.

— Ну й як тобі «БМВ»? — спитав його Віктор Мілліган.

— Прекрасно. Вже готовий пробігти перші п’ять тисяч миль.

— Ви без проблем влаштувалися?

— Все чудово. Я дуже радий, що фірма стільки всього для нас уже зробила. І ви нас так тепло зустріли, ми з Еббі вам дуже вдячні за все.

Мак-Найт посерйознішав і зазирнув до записника.

— Як я вже говорив, наразі для тебе найважливіше — здати кваліфікаційний іспит. Маєш на підготовку шість тижнів, і якщо в чомусь виникне потреба, всі тобі допомагатимуть. У нас розроблено спеціальний курс підготовки, його ведуть найдосвідченіші партнери. Все, що виноситиметься на екзамен, передбачено цим курсом, і ми слідкуватимемо за твоїм поступом, за успіхами, особливо Ейвері. Маєш щонайменше по пів дня на повторення, на підготовку, ну, і вільний час. У нашій фірмі жоден співробітник не провалився на іспиті.

— Я першим не стану.

— А якщо це станеться, ти лишишся без «БМВ», — криво всміхнувшись, пояснив Толлар.

— Твоєю секретаркою буде пані Ніна Хафф. У фірмі вона працює понад вісім років. Надто темпераментна, не дуже приваблива, але працьовита. Тямуща в юриспруденції і дає цінні поради, а надто новачкам. Влаштує вона тебе чи ні, залежатиме тільки від тебе. Якщо не спрацюєтеся з нею, шукатимемо заміну.

— А де мій кабінет?

— На другому поверсі. З обіду прийде дизайнер. Ти з нею вже знайомий, то поговорите про меблі й інтер’єр. Раджу дослуховуватися до всіх її порад.

Офіс Ламара теж був на другому поверсі, від чого Мітчеві аж від душі відлягло. Він згадав, як той сидів під дощем із поливальниці й плакав.

Мак-Найт знову заговорив.

— Мітчу, боюся, я дещо пропустив під час нашої бесіди, коли ти вперше приїздив.

Він чекав, що той скаже ще щось, а тоді сам запитав:

— Так, а що саме?

Інші партнери теж пильно дивилися на Мак-Найта.

— Ми ніколи не дозволяємо нашому співробітнику розпочинати кар’єру з вантажем боргів. Для нас спокійніше, коли зароблені гроші ти витрачатимеш на інше, а не на виплату студентської позики. Скільки ти ще винен?