Джон Гришэм - Бар Когут

— Ваша честь, — узяла ініціативу до своїх рук Міллз Ріді,— я наполягатиму на застосуванні запобіжного заходу для цих двох відповідачів у вигляді застави.

Філ розчаровано крякнув, а суддя Еббот подивився на неї здивовано:

— Чому це?

— Бо, як ми бачимо, ці відповідачі користуються різними іменами, від чого зростають ризики втечі. Внесення ними застави забезпечить своєчасність їх явки в суд.

— Пане Саррано? — запитав суддя.

— Немає необхідності, Ваша честь. Моїх клієнтів заарештували минулої п’ятниці й наказали з’явитися сьогодні о десятій. Вони найняли мене, і ми прибули на п’ятнадцять хвилин раніше. Скажіть, коли їм прийти, і я їх приведу.

«Чорта з два приведеш, — подумав Тодд. — Вбирай в очі, дядьку Ейбе, бо більше ти мене не побачиш».

«Ризики втечі, — розмірковував Марк. — А як вам повна ілюзія зникнення з лиця землі? Якщо ви вважаєте, що я добровільно приречу себе до тюрми, то ви зовсім з глузду з’їхали, пані».

— Ваша честь, їхня співвідповідачка вже втекла з країни,— не вгамовувалася пані Ріді. — Вони видавали себе за інших людей.

— Я тут справді не бачу потреби в заставі, — промовив суддя. — Пане Саррано, чи згодні ваші підзахисні залишатися в місті, поки їхні справи не представлять досудовій колегії присяжних?

Філ поглянув на Марка, який знизав плечима й пообіцяв:

— Звісно. Хоча мені треба провідати матір у Довері. Утім, гадаю, потерпить.

— А в мене зовсім хвора бабуся в Балтиморі, — додав Тодд. — Утім, гадаю, потерпить. Як скаже суд.

До чого легко брехати!

— Ваша честь, — запевняв Саррано, — ці хлопці нікуди не подінуться. Застава для них — непотрібна витрата.

— Згоден, — знесилено сказав старий Ейб. — Не бачу потреби.

— Ну Ваша честь! — наполягала пані Ріді. — Можемо ми хоча б відібрати в них паспорти?

Марк розсміявся і сказав:

— Ми не маємо паспортів, Ваша честь. Ми просто двійко розорених і відрахованих із юридичної школи студентів.

Його справжній паспорт був у кишені штанів, і йому аж свербіло чимскоріш його використати. А через годину він про всяк випадок придбає і новий, фальшивий.

Суддя здійняв руку, щоб той замовчав:

— Без застави. Побачимося через місяць чи коли воно там.

— Спасибі, Ваша честь, — подякував Саррано.

Ледве вони відійшли від суддівської лави, як через хвіртку бар’єру пройшов Даррелл Кромлі з якимись формулярами в руках і гучно оголосив:

— Перепрошую, що втручаюсь, пане суддя, але мені треба вручити цим двом процесуальні документи. Ось копія позову, який я вчинив від імені мого клієнта Рамона Тейпера.

— Що за чортівня? — спитав Саррано.

— Буду судитися з вашими клієнтами, — відповів Кромлі, тішачись загальною увагою.

Марк і Тодд, які відходили до столу захисту, отримали копії судових повісток і позову. Суддю Еббота це, схоже, веселило. Іще один добродій піднявся з першого ряду й оголосив:

— Ваша честь, мені теж потрібно вручити їм папери. Я представляю «Нерухомість Керрбоу» і ці двоє не сплатили оренду за січень.

Він помахав паперами, і Саррано підійшов і взяв їх. Чотирма рядами далі від повіреного Керрбоу встав чоловік і сказав:

— А скажіть, пане суддя, я найняв отого Марка Апшо владнати справу мого сина, який напідпитку сів за кермо, і дав йому тисячу доларів готівкою, а він не з’явився на суд. І моєму синові виписали ордер на арешт. То хай тепер повертає гроші.

Марк пильніше подивився на того чоловіка: дійсно знайоме обличчя. А центральним проходом вже сунув Рамон Тейпер, волаючи на все горло:

— Ці двоє взяли мою справу та запороли її, судде! Я вважаю їх треба посадити в тюрму!

Йому перегородив шлях судовий пристав у однострої. Суддя Еббот почав гамселити своїм молотком і гукати:

— Порядок у суді! Порядок!

Філ Саррано глянув на своїх підзахисних і сказав:

— Ушиваємося.

Вони оминули суддівську лаву й прожогом вибігли в бічні двері.

ЧЕРЕЗ ЧОТИРИ МІСЯЦІ після того, як вони вперше купили підроблені водійські права й розпочали свою злощасну авантюрну діяльність вуличних адвокатів, Марк і Тодд знову відвідали майстерню в Бетесді, аби їхній улюблений фальсифікатор справив їм липові паспорти. Без сумніву, ще один злочин, але він відкрито рекламував свої послуги в інтернеті, разом із десятками інших у галузі «фахового оформлення документів». На словах він гарантував, що його вироби обдурять будь-яку митницю та паспортний контроль світу. Тодд ледве стримався, щоб не спитати його, як той діятиме в гарантійному випадку. Невже заявиться до аеропорту та почне торгуватися з прикордонниками? Ні. Марк і Тодд знали: якщо їх застукають, цей дядько навіть не відповість на телефонний дзвінок.