Джеймс Чейз - Я сам поховаю своїх мертвих

Провулок у кінці вулиці виводив на Істерн стріт. Його оточували високі складські будівлі, й там було темнувато навіть удень. Провулок завжди залишався малолюдним, але Хеннесі ходив додому саме ним, бо так було значно швидше.

Водій машини знав це і трохи пришвидшив рух, коли побачив, що Хеннесі перейшов вулицю у напрямку провулка. Крокуючи ним, старий почув позаду звук автомобіля і, здивовано оглянувшись, побачив «паккард», що в’їжджав у провулок. Машини тут ніколи не їздили, провулок був завузьким для цього: залишався лише фут вільного місця з кожного боку. Хеннесі зрозумів, що автомобіль переслідує його, і страх заполонив серце, на якусь мить паралізувавши тіло.

Старий стояв посеред провулка, відчайдушно озираючись у пошуках порятунку. Попереду, кроків за двісті, була арка, що вела у внутрішній дворик. Арка була завузька для автомобіля. Він побіг, але був надто старий і важкий, аби бігти швидко...

Незнайомець у коричневому костюмі натиснув на педаль газу. Кілька секунд він їхав за людиною, яка з усіх сил бігла, спотикаючись, і, здавалося, що автомобіль ані на фут не наближається до неї. Раптом Хеннесі оглянувся і побачив, що машина женеться за ним. Він закричав од страху і зробив несамовиту спробу добігти до арки. Йому залишалось якихось десять ярдів, коли машина вдарила його.

Автомобіль підкинув Хеннесі так, як роздратований бик підкидає матадора. Старий полетів угору та вперед і впав на спину.

Водій «паккарда» зупинив машину за ярд від Хеннесі. Той повернув голову, щоб озирнутись, але побачив лише два колеса і запилений капот. Тонка цівка крові витікала з його рота, і жахливо заболіло у грудях.

Пересвідчившись, що у провулку нікого нема, чоловік у коричневому костюмі від’їхав назад і зупинився футів за двадцять від Хеннесі. Він неквапливо спрямував автомобіль уперед, висунувшись із віконця, аби бачити, що робить.

Хеннесі дико верещав, поки машина рухалася на нього. Спробував навіть відповзти, але це було заважко для нього.

Чоловік у коричневому костюмі трохи вивернув кермо, висунувся з машини, наскільки це було можливо, і Хеннесі побачив його байдужий погляд, ніби на нього дивилися не очі, а автомобільні фари. Колесо машини рухалося прямо на обличчя Хеннесі. Тримаючи кермо рівно, водій відчув, як колеса перекотилися через перешкоду.

Він додав швидкості, виїхав з провулка на головну вулицю і покотився у місто.

Нік Інгліш міряв кроками підлогу в офісі, зімкнувши руки за спиною.

Годинник показував шість хвилин по сьомій. Усі, навіть Лоїс, пішли додому, і тільки вони з Едом Ліоном залишалися в офісі. Інгліш слухав доповідь Ліона з усе наростаючою тривогою, хоча й намагався це приховати.

Ліон розлігся у кріслі, його довгі пальці схрестилися навколо коліна. Капелюх він насунув на маківку і низьким тихим голосом, обережно, немов дозуючи, видавав інформацію.

— Що ж, думаю, це якраз і є ті проблеми, в які він уляпався. Завтра я знайду цю дівчину — Мітчел. Може, вона ще щось прояснить. Не знаю, Ніку, що ти вирішиш із Хеннесі, але я дав йому надію на повернення частини втрачених грошей. Його обдерли на п’ять сотень баксів!

— Я випишу чек, — сказав Інгліш і підійшов до столу. — Дізнайся, скільки витратила ця Мітчел. Їй теж я усе поверну.

— Може набігти чимала сума, — нагадав йому Ліон. — Келгаун сказав, що деколи приходило більше тридцяти так званих клієнтів.

— У голові не вкладається, — Нік сів на стілець. — Організоване вимагання. Ми переймалися, коли дізналися про шантаж кількох давніх клієнтів. А тут — тридцять щодня! Хто цей чоловік зі шрамом?

— Поки що не знаю. З’ясуємо. Зі слів Хеннесі, це просто помічник Роя.

— Помічник, хай йому грець!.. Подумати тільки, Рой поставив шантаж на потік. Та для нього бути на побігеньках — за щастя.

Ед промовчав. Він дістав сигарету й обережно її припалив, поклавши сірник у бронзову попільничку.

— Якщо це все вилізе, Еде, мені кінець, — продовжив Інгліш. — Але цих людей треба знайти й покарати. Бізнес цього, зі шрамом, потрібно припинити. Можливо, якраз пін і застрелив Роя?

— Я перевірю це, — сказав Ліон. — Троє людей піднімалося на шостий поверх приблизно тоді, коли Рой застрелився. Двоє чоловіків і дівчина. Келгаун упевнений тільки за дівчину. Вона точно була в Інгліша. Інші двоє заходили в агенцію новин, я перевіряв. Молодший — це кур’єр із Асоціації Преси. Інший хотів дізнатись, які послуги вони надають.

Нік насупився.