Альберто Родригес - КРАХ

А наступного року, коли в розпалі було суперництво між бандами, батька Пабло прошили кулями на порозі власного будинку. Пабло бачив усе крізь вікно і поклявся помститися. Тоді йому було дванадцять років.

У сімнадцять років він дотримав клятви і подався до Сполучених Штатів. Мав на це дві причини: перша — втекти від кубинського правосуддя, друга — знайти Мейєра Ланскі, який обіцяв після смерті батька допомогу сім'ї.

йшов 1943 рік. Світова війна була в розпалі. Коли з'явився Пабло, Ланскі робив дуже важливе діло: він домагався звільнення з в'язниці свого друга Луцкі Лусіано. Ланскі добився угоди між національним гангстерським синдикатом злочинності і морською розвідкою Сполучених Штатів, за якою Лусіано, сидячи за ґратами, буде займатися всіма контактами, аби уникнути безпорядків (читай — саботажу) на пристанях північноамериканських берегів. За цю «патріотичну» працю після закінчення війни Луцкі Лусіано випустять на волю. Тому Мейер міг запропонувати Пабло лише один вид роботи, і той згодився. З цього часу Пабло почав працювати на національний синдикат злочинності і на морську розвідку в «Операції Бруклін».

Після закінчення війни Лусіано було звільнено і вислано, а Ланскі перебрав на себе усі його справи. Про Пабло Аренсібію нічого не було чути доти, доки 20 червня 1947 року на 810 кілометрі Ліндед Роуд, Біверлі Хайвз, Каліфорнія не прикінчено дев'ятьма пострілами Бенжаміна Багсі Сігела, уповноваженого західного гангстерського синдикату, який повівся занадто незалежно і втратив довір'я Ланскі. Пабло був упізнаний свідком як один із тих, хто стріляв у Багсі. В США оголошено його розшук.

В тому ж році Пабло об'явився в Марселі. Він організовував вивіз наркотиків у США і одночасно співробітничав з ЦРУ в придушенні страйків, які загрожували паралізувати порт Марселя.

В середині п'ятдесятих років Пабло повернувся у Гавану і, як батько, влаштувався в казино.

Після перемоги резолюції на Кубі Мейер покинув Кубу, і Пабло залишився без роботи. З січня 1960 року він став працювати на ЦРУ. Слідчий відділ Революційних Збройних Сил виявив і затримав усіх учасників контрреволюційної групи, проте Аренсібії вдалося вислизнути, і на краденій шлюпці він утік в Куби.

Він не міг з'явитися в Сполучених Штатах, бо ще не було закрито справи Багсі Сігела, і йому нічого не залишалось, як загубитися десь у країнах Латинської Америки. В 1971 році Аренсібія опинився в Парагваї.

Але в 1972 році він знову втратив роботу в гангстерському синдикаті Санто Трафіканте Джунтора — царя наркотиків, бо Санто довідався, що Аренсібія передає інформацію про його зв'язки Ланскі. Аренсібія, змушений тікати з Парагваю, опинився у безвиході. І ось два місяці тому йому зробили спокусливу пропозицію: п'ятдесят тисяч доларів і можливість вільного в'їзду до Сполучених Штатів в обмін на «роботу» на Кубі.

І він, зрозуміло, згодився.

П'ятниця, 22 березня.

— Будьте ласкаві, друже, чи не покличете ви на хвилинку Данієля?

Вахтер неохоче згодився:

— Я покличу його, але в робочий час цього не можна робити.

— Спасибі, друже, — подякував Освальдо.

Він глянув на годинник. Рівно восьма. Друкарня була маленька. З місця, де стояв Освальдо, можна всю її окинути оком. Вахтер зупинився біля складача, торкнув його за плече, вказав на двері. Освальдо помахав рукою, складач встав і попрямував йому назустріч.

Данієль Барріос належав до типу людей, які подобаються жінкам — високий, ставний, років тридцяти. Його голубі жваві очі світилися розумом.

— Чого тобі? — запитав він, наблизившись до Освальдо.

— Розумієш… я маю передати тобі щось від твого брата.

Данієль потяг його вбік. За рогом огледівся і прошипів злісно:

— Я ж казав тобі, щоб ніколи більше сюди не приходив?

Освальдо замахав руками:

— Та перестань трястися, куме, до кожного ж може зайти приятель.

— Так, але оскільки ти знаєш, де я мешкаю, нема чого приходити сюди.

— Слухай, якщо я прийшов сюди, то так треба. Зрозуміло? Врешті-решт я другий після шефа і не…

— Добре, добре, — обірвав Данієль. — Кажи, що треба?

Освальдо глибоко зітхнув і випнув груди:

— Крига скресла, пішла робота, і я мушу передати тобі перші вказівки.

Данієль знову огледівся і підійшов ближче.

— А що саме?

«Другий після шефа» витяг з кишені сорочки жовту картку з контрольним штемпелем.

— Треба зробити не менше сорока отаких от карток. Як ти на це?

Данієль сховав картку в кишеню штанів, мотнув головою в напрямку друкарні: